Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини резедових. Стебло прямостояче або висхідне, жорстке, розгалужене, густооблистнене, 30—60 см заввишки. Листки чергові, з шорсткими краями; прикореневі листки нерідко цілісні, стеблові — тричіп'ятиперистороздільні, з цілісними або дво-трироздільними частками, верхівкові — лінійні. Квітки двостатеві, неправильні, жовтаво-зелені, на квітконіжках, зібрані в густі колосовидні китиці; пелюстки (їх 6) незрослі, з розширеною нижньою частиною і глибокорозсіченою верхньою, неоднакові, верхні більші за інші. Плід — довгаста тригранна спрямована догори коробочка з трьома зубчиками на верхівці. Цвіте у травні — жовтні.
Поширення. Резеда жовта росте в лісостепових і степових районах, рідше — на півночі та північному заході України на полях, біля доріг, на схилах, вапняково-кам'янистих місцях та на відслоненнях вапняку і крейди.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують сушену траву і свіже коріння резеди. Заготівлю сировини проводять під час цвітіння рослини.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Коріння резеди містить ізотіоціонати й алкалоїди, трава — алкалоїди, ефірну олію, фенолкарбонові кислоти (ванілінову, п-кумарову, п-гідроксибензойну}, флавоноїди, аскорбінову кислоту, токофероли і каротин.
Фармакологічні властивості і використання. Настій трави резеди застосовують як сечогінний і потогінний засіб. Настій свіжого коріння п'ють при хворобах серця.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій коріння (1 чайну ложку сировини настоюють 1—2 години на двох склянках окропу, проціджують) по 1 столовій ложці 2 рази на день, підсолоджуючи медом.