Якщо кому-небудь доводилось бувати на Далекому Сході в середині травня, він назавжди запам'ятає палаючі малиновим вогнем сопки. Це квітує рододендрон даурський (помісцевому багульник). Завдяки приємному запаху квітів місцеве населення часто використовує їх для салатів і різних харчових добавок. Рослина приваблює не тільки дорослих, а й дітей. Квіти рододендрона — улюблені ласощі місцевих дітлахів: вони солодкі завдяки високому вмісту нектару.
Даурський рододендрон — гіллястий кущ заввишки до 2-3 м. Листки рослини шкірясті, еліптичні, квітки відносно великі, яскраво-рожеві, з фіолетовим відтінком. Цвітуть зазвичай у травні — на початку червня, інколи повторне цвітіння спостерігають у серпні-вересні. Рослина зростає у соснових, ялинових, кедрових, але частіше — у листяних лісах. Часто трапляється на кам'янистих схилах гір, розсипах каміння, скелях, берегах гірських річок. Звичайна на згарищах і вирубках. У горах росте до верхньої межі лісу, часто утворює суцільні зарості. Поширена у південній частині Західного і на півдні Східного Сибіру. Особливо багато рододендрона даурського у Забайкаллі. На заході межа його зростання проходить східними районами Томської області та Східним Алтаєм.
У середній смузі Росії у лютому — на початку березня часто купують ніби неживі гілочки, на яких потім несподівано розцвітають ніжно-бузкові квіти, які з'являються ще до розпускання листя.
Потрібно пам'ятати, що після заготівлі гілочок рослина погано відновлюється. Тому збирання її для букетів повинно бути обмежене.
В Україні зростає родич рододендрона даурського — рододендрон жовтий (R. luteum, синонім — Azalea pontica). Трапляється ця рослина окремими групами на сході Західного Полісся у вологих дубово-соснових лісах. У народній медицині рододендрон жовтий призначають при поліартритах, артозах, запаленнях сухожилків і радикуліті, гомеопати використовують його для лікування захворювань простати. Рослина токсична, тому її застосування вимагає обережності.