Рогози — багаторічні трав'янисті рослини, до 2 м заввишки. Кореневище у них товсте, повзуче. Листки — лінійні. Найчастіше зростають поблизу водойм з тихоплинною водою та боліт — по всій лісовій смузі Європейської частини Росії, є у Сибіру (до Забайкалля), трапляються в Якутії, а також по всій території України. Рогози характерні циліндричним спочатку зеленим, потім — коричневим колосоподібним суцвіттям. Цвітуть у червні.
Використовують кореневища рослини, які заготовляють навесні чи пізно восени, коли в них багато крохмалю. Висушену сировину можна зберігати тривалий час.
Кореневища обох видів рогозу містять багато крохмалю (до 40%), до 11,5% цукру і білкові речовини (до 24%). У деяких місцевостях, наприклад, на Кавказі, з них роблять борошно чи вживають у їжу печеними. Борошно, яке виготовляють з висушених кореневищ рогозів, жовтувате, а якщо до нього додати 10-15% житнього чи пшеничного, то з отриманої суміші можна пекти хліб або перепічки. Те ж тісто, замішане на молоці, використовують у кондитерському виробництві для випікання бісквітів. З підсмажених солодких кореневищ готують смачні десерти, а з обсмажених і мелених — сурогатну каву.
У Росії під час громадянської війни рогіз широколистий був одним з найважливіших харчових сурогатів. У Німеччині з нього готували киселі, робили борошно і в суміші з житнім випікали перепічки та хліб.
Нижню частину стебла, розташовану ближче до кореневищ, також використовують для отримання борошна. Молоді проростки рогозу мають непогані харчові якості — вони таксамо корисні, як і цибулини лілії тигрової. Варені пагони на смак нагадують спаржу. Молоді квітконосні стебла рогозів маринують.
Нещодавно став відомим ще один рецепт застосування рослини. Виявляється, можна заготовляти пух дозрілих суцвіть. Їх збирають, облущують зі стебла, обмолочують, а потім використовують як вовну чи будь-який наповнювач для приготування ковдр (попередньо простьобуючи через тканину).