Багаторічна трав'яниста комахоїдна рослина родини росичкових. Стебла квітконосні, прямі, вищі за листки. Листки — в прикореневій розетці, довгочерешкові, оберненояйцевидні, спрямовані вгору, зверху і з країв вкриті головчастими червоними залозистими волосками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в однобічних китицях на верхівці квітконосної стрілки. Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Трапляється зрідка на Львівщині, Волині, в околицях Києва і Харкова, в заболочених хвойних лісах, на сфагнових лісових болотах і на торфовищах.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву росички (Herba Droserae, синонім — Herba Rosellae), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Підземну частину рослини (з бодай двома листочками) треба залишати неушкодженою для відновлення заростей. Зібрану сировину використовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розкладаючи тонким шаром у затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 40°. Сухої трави виходить 15%. Зберігають її у добре закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 2 роки.
Росичка оберненояйцевидна — рослина офіцинальна у Франції, Нідерландах, Португалії. На теренах колишнього СРСР — рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава росички містить нафтохінони (дрозерон, плюмбагін), флавоноїди (кверцетин, гіперозид, мірицетин, кемпферол), протеолітичний фермент, червоний і жовтий пігменти, органічні кислоти (цитринову, яблучну, винну, янтарну, бензойну), дубильні й смолисті речовини, жири, цукри (4,4%), сліди ефірної олії, вітамін С, до 5% мінеральних солей (багато кремнезему, сполуки заліза, магнію, фосфору, натрію, кальцію і марганцю).
Фармакологічні властивості і використання. Препарати росички оберненояйцевидної виявляють спазмолітичну, антибактеріальну (особливо сильно діють проти стрептококів, стафілококів та збудників туберкульозу), болетамувальну, відхаркувальну, потогінну, сечогінну та седативну дію. Росичка є досить ефективним протиспастичним і відхаркувальним засобом при простудних захворюваннях, що супроводяться кашлем, коклюші, фарингітах, ларингітах, бронхітах і бронхіальній астмі. У народній медицині, крім того, препарати росички використовують як седативний (при неврастенії та надмірній збудливості нервової системи), протисудомний (при епілепсії), гіпотензивний та кровоспинний (при кровохарканні) засіб, при атеросклерозі, цукровому діабеті, початковій стадії водянки, хронічних проносах і дизентерії. Великі дози росички можуть спричинити подразнення дихальних шляхів, кровотечу з носа, блювоту, пронос, подразнення або навіть вкривання виразками слизових оболонок ротової порожнини і шлунка. Протипоказано вживати росичку при гіпотонії. Слід пам'ятати, що препарати росички (навіть терапевтичні дози) забарвлюють сечу в темний колір. Свіжий сік рослини використовують як зовнішній засіб для лікування бородавок, мозолів і затверділостей шкіри, мікозів та закапують в очі з більмом.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 столову ложку сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують) по півсклянки 3 рази на день до їди, підсолоджуючи медом або цукром; настойку (готують у співвідношенні 1:5) по 10—15 крапель 3—4 рази на день.