Існують рослини, які не входять до Фармакопеї, проте з давніх-давен користуються стійкою славою лікарських і традиційно застосовуються у народній медицині. До таких належить, наприклад, рутка лікарська, трав'янистий однорічник. Нічого спільного з рутою садовою, окрім однієї з назв, вона не має. Висота рослини 20-30 см, уся вона вкрита сірувато-зеленою восковою повстю. Листки двічіперисторозсічені, квітки — рожево-фіолетові, неправильні. Цвіте з червня по жовтень. Зростає по всій Європейській частині Росії, крім Арктики, а також на Кавказі, у південній частині Західного Сибіру та повсюдно в Україні. Звичайна рослина на перелогових луках, інколи як бур'ян у посівах на полях, городах. Суцільних заростей не утворює, як правило, зростає розсіяно.
З лікувальною метою збирають траву рутки лікарської під час цвітіння. Зрізають усю надземну частину рослини. Сушать сировину на повітрі чи у добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають у сухому місці протягом року.
Надземна частина рутки лікарської містить алкалоїди (0,2-1,6%), дубильні речовини (близько 3%), смоли (4,7%), фумарову кислоту, вітаміни С і К.
Оскільки ця рослина входить до складу Фармакопеї Бразилії та Франції, траву рутки збирають для експорту. Раніше вона входила до І—III видань Фармакопеї СРСР, тепер її використовують тільки народні цілителі.
У народній медицині настої і настойку трави рутки лікарської застосовують як спазмолітичний, болезаспокійливий, жовчогінний, сечогінний та стимулюючий перистальтику кишечнику засіб. Поліпшує апетит. У деяких країнах, наприклад у Болгарії, народні лікарі використовують рослину для лікування гепатиту (жовтяниці), а при шкірній висипці, лишаях та корості рекомендують застосовувати зовнішньо її свіжий сік. Трава рутки — ефективний загальнозміцнювальний засіб після тяжких захворювань. У народі її застосовують також при пригнічених станах (депресії), істерії, виразковій хворобі шлунка та метеоризмі. У поєднанні з іншими травами рослина входить до складу лікарських зборів, які використовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів та деяких вадах серця.
Вважають, що протипоказань до застосування рутки немає, проте існують дані, що діючі речовини можуть накопичуватися в організмі, тому самолікуванням займатися не варто.
Настій трави. 2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють до кімнатної температури, проціджують. Приймають по 2 столові ложки 3-4 рази на день за 30 хв. до їди (жовчогінний засіб).
Настій трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Настоюють до охолодження, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день перед їдою для збудження апетиту.
Настойка трави. Нарізану сировину поміщають у пляшку ємністю 0,5 л і заповнюють її по вінця 70%-ним спиртом. Настоюють протягом тижня. Приймають по 20-30 крапель 3-4 рази на день за 30 хв. до їди. Зовнішньо настойку використовують для лікування шкірних хвороб.
За даними деяких українських авторів, зокрема І.М. Носаля, рутка лікарська має токсичні властивості, тому її застосовують з обережністю у дозуванні і найчастіше у суміші з іншими лікарськими рослинами.