Багаторічна трав'яниста короткозалозистопухнаста рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, 15—50 см заввишки. Листки чергові, широкотрикутні, 3—4-перисті, з дрібними округлояйцевидними, спереду трилопатевими листочками; нижні листки черешкові, верхні — майже сидячі. Квітки правильні, двостатеві, на ніжках, пониклі, зібрані В рідку розлогу волоть; оцвітина проста, чашечковидна, з 4 яйцевидних фіолетових листочків; нитки тичинок не розширені. Плоди — сидячі яйцевидні ребристі залозисто-пухнасті сім'янки. Цвіте у липні.
Поширення. Рутвиця смердюча росте на скелях і трав'янистих схилах на Розточчі-Опіллі та в Західному Лісостепу (поодинокі місцезнаходження).
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють траву рутвиці (Herba Thalictri minoris), зрізуючи під час цвітіння рослини верхівки стебел завдовжки 30—35 см. Зібрану сировину зв'язують у невеликі пучки й розвішують для сушіння в затінку на протязі або в провітрюваному приміщенні. Зберігають окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Строк придатності — 3 роки. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад. Надземна частина рослини містить тритерпенові сапоніни, до 2,2% алкалоїдів (берберин, фетидин, таліктринін, ізотетрандрин, бербамін), дубильні речовини (1,63—5,45%), флавоноїди (рутин, глюкорамнін, кемпферол, кверцетин, флавесуетин. ранункулетин), карденоліди, ефірну олію та органічні кислоти.
Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині настойку трави рутвиці смердючої використовують як засіб, що розширює судини і знижує артеріальний тиск. Її вживають при лікуванні початкових стадій гіпертонічної хвороби й стенокардії та при порушенні кровообігу. У народній медицині рутвицю смердючу застосовують як седативний, бактерицидний, протизапальний, кровоспинний, сечогінний та протиблювотний засіб. Настій трави дають усередину при неврозах і судомних станах, перенапруженні, розладах травлення і проносах, захворюваннях печінки і жовчного міхура, набряках і водянці та при внутрішніх і зовнішніх кровотечах. Як зовнішній засіб настій трави застосовують для обмивання ран, виразок, гноячкових висипів тощо.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настойку (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20—40 крапель 2—4 рази на день протягом 3—4 тижнів; настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3—4 рази на день.
Зовнішньо — обмивання настоєм (готують, як у попередньому прописі). Притаманні рослині токсичні властивості потребують обережності при її використанні.