Невеликий (до 1 м заввишки) вічнозелений кущ родини самшитових. Листки супротивні, цілокраї, шкірясті, короткочерешкові, від яйцевидних до видовженоеліптичних, на верхівці тупі, іноді трохи виїмчасті, зверху темно-зелені, зісподу ясніші. Квітки дрібні, одностатеві, однодомні, чотиричленні, з простою правильною оцвітиною, зеленаво-жовті, зібрані пучками в пазухах листків; численні чоловічі квітки зібрані в нижній частині пучка, жіночі (1, рідше 2—3) — на його верхівці. Плід — куляста коробочка. Цвіте (на півдні) у березні—квітні.
Поширення. Самшит вічнозелений походить з Середземномор'я. На території України його вирощують у садах і парках як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують свіже або сушене листя самшиту (Folia Buxi sempervirentis), яке заготовляють навесні і влітку. Сушать сировину в затінку. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 45°.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листя самшиту містить алкалоїди (буксин та ін.), ефірну олію, дубильні речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати самшиту виявляють гіпотензивну, жарознижувальну, антибактеріальну, сечогінну і жовчогінну дію. Найчастіше настій листя дають усередину при підвищеній температурі й запаленні жовчних і сечових шляхів. Як зовнішній засіб самшит використовують при облисінні й себореї голови.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій (половину чайної ложки сушеного листя на склянку окропу) по третині склянки 3 рази на день.
Зовнішньо —50 г свіжого листя настоюють 2 тижні на 0,5 л 45%-ного спирту й використовують для втирання у волосисту частину голови;
10 г суміші листя самшиту і трави чебрецю плазкого, взятих у співвідношенні 5:6, настоюють 2 тижні на 1 л 60%-ного спирту й використовують для втирання у волосисту частину голови.
Самшит містить сильнодіючі речовини і потребує обережності при використанні його. Передозування небезпечне!