Невеликий (0,5—2 м заввишки) кущ родини бобових. Гілки ребристогранчасті, прутовидні, голі, зеленкуваті, в молодому віці опушені, дорослі гілки майже безлисті. Листки дуже редуковані. Нижні листки трійчасті, на коротких (10—15 мм) розсіяноволохатоволосистих черешках, з видовженооберненояйцевидних цілокраїх листочків, 5—15 мм завдовжки, зісподу розсіянопритисненопухнатих, зверху — голих або майже голих; верхні листки прості, майже сидячі. Квітки двостатеві, неправильні, одиничні в пазухах листків, розміщені переважно в нижній частині гілок, на квітконіжках, більших за покривні листки; віночок ясно-жовтий, метеликовидний. Плід — біб. Цвіте у травні—червні.
Поширення. Саротамнус віниковий росте в лісових і лісостепових районах країни по хвойних, мішаних і широколистяних лісах.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді пагони з квітками і листям (Herba Sarothamni scoрагіі, синонім — Herba Spагtii scoparii). Сушать сировину в затінку на вільному повітрі або в теплому приміщенні з доброю вентиляцією. Зберігають у добре закритих банках або бляшанках.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава саротамнуса містить алкалоїди спартеїн і геністеїн, флавон скопарин (у квітках), смолисті й інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Алкалоїд спартеїн діє на серце подібно до хініну (сповільнює й регулює серцеві скорочення, не впливаючи на кров'яний тиск і кровоносні судини). Вживання настою трави саротамнуса показане при тахікардії й аритміях, при базедовій хворобі, атеросклерозі, водянці серця (як слабий сечогінний засіб) та при хворобах нирок.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — половину чайної ложки трави заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і випивають протягом доби рівними порціями.
Саротамнус віниковий містить сильнодіючі речовини, тому застосовувати його треба лише з дозволу і під наглядом лікаря.