Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебла від основи підведені або прямостоячі, до 100—120 см заввишки, розгалужені, облистнені, густо опушені кучерявими, не дуже довгими волосками, з домішкою коротших і довших стеблових залозок. Стеблові листки супротивні, довгочерешкові серцевидно-яйцевидні, великі, тупі або тупуваті, по краю подвійно вигризено-зубчасті, коротковолосисті й залозисті; верхні листки під суцвіттям короткочерешкові, дрібніші, загострені; покривні листки сидячі, широко-яйцевидні, відтягнуто-загострені; майже цілком плівчасті, на поверхні майже голі, з країв коротковійчасті, білуваті або червонуваті, вдвоє перевищують чашечки, на самій верхівці без квіток у пазухах. Квітки двостатеві, неправильні, в несправжніх 4—6-квіткових кільцях, що утворюють волотисто-розгалужене, коротше за вегетативну частину стебла суцвіття; віночок блідо-рожевий, лілуватий чи білуватий, двогубий (верхня губа серповидно зігнута, на верхівці виїмчаста, зовні коротковолосиста і залозиста; нижня — трилопатева, з широкооберненояйцевидною, чашовидно ввігнутою середньою лопаттю), з плівчастою округлою лусочкою в трубці біля зіва. Плід складається з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте з липня до вересня.
Поширення. Шавлію мускатну культивують у Криму як ефіроолійну рослину. На півдні Криму (на кам'янистих схилах, іноді як бур'ян у садах, на полях) трапляється і в дикому стані.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву шавлії (Herba Salviae sclareaе), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину (листя і квітуючі верхівки стебел) сушать під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Свіжі суцвіття рослини використовують як сировину для добування ефірної олії. Збирають суцвіття, зрізуючи їх над верхньою парою зелених стеблових листків і відразу відправляють на переробку, оскільки при тривалому зберіганні сировина втрачає значну кількість ефірної олії (до 40% на добу, якщо зберігається на відкритому майданчику).
Хімічний склад. Надземна частина рослини містить ефірну олію (у листі 0,25—0,28%, в суцвіттях близько 0,5%), кумарини, флавоноїди (1,2%), сапоніни (4%), склареол та органічні кислоти. До складу ефірної олії входять ліналілацетат, 1-ліналоол, оцимен, мірцен, цедрен і неролідол.
Фармакологічні властивості і використання. Ефірну олію шавлії мускатної використовують у фармацевтичній практиці для ароматизації ліків і в парфюмерній промисловості — як фіксатор запахів. Із відгінних вод (відходи, що залишаються при добуванні ефірної олії шляхом переганяння з водяною парою) готують лікувальні ванни для хворих на ревматизм. У вітчизняній народній медицині препарати з трави шавлії вживають при тахікардії, при захворюваннях нирок (дезинфікуюча і протизапальна дія), як засіб, що покращує травлення, та як жарознижуючий засіб. У болгарській народній медицині настій трави шавлії мускатної п'ють як засіб, що допомагає при зобі, а подрібнене свіже листя рослини прикладають до ран і фурункулів.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настойку (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20 крапель на прийом 3 рази на день до їди;
настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по півсклянки 3 рази на день, до їди.