Високий (1,5—2,5 м) кущ родини розових. Стебла луковидно зігнуті, рідше майже прямі, вкриті міцними, плоскими, серповидно зігнутими шипами. Квітконосні пагони рясно вкриті гачковидно загнутими шипами. Листки спіральні, непарноперисті, з вузькими, залозисто-війчастими по краю прилистками; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) з обох боків голі, гладенькі, переважно еліптичні, з короткозагостреною верхівкою, простогостропилчасті, часто закінчуються дрібними залозками. Квітки правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 3—5, рідше більше) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (до 20—25 мм), широколанцетні, з рясними перистими додатками, зверху переважно голі, зісподу всіяні короткими волосками, після цвітіння відхилені донизу і притиснені до плода, рано відпадають; пелюстки (їх 5) біло-рожеві, коротші за чашолистки. Плід — гіпантій, оранжево-червоний, широкоовальний, рідше майже кулястий, позбавлений залозок. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Шипшина собача росте по всій території України по схилах, узліссях, уздовж доріг та на пустищах як бур'ян.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50% . Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.
Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг %), вітаміни B1, B2, PP, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1%), органічні кислоти (0,9—3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.
Фармакологічні властивості і використання. Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті. Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій плодів (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день до їди;
холосас (Cholosas) по 1 чайній ложці 2—3 рази на день, дітям — по чверті чайної ложки 2— 3 рази на день.