Цю гарну і помітну рослину можна побачити у Забайкаллі, Бурятії, Приамур'ї та Південному Примор'ї. Шоломниця байкальська — трав'янистий багаторічник. Корінь вертикальний, з коротким, розгалуженим багатоголовим кореневищем, ззовні темно-бурий, а на зламі — лимонно-жовтий. У дорослих рослин довжина коренів досягає 50 см, вони часто скручені поздовжньо. Стебла у шоломниці численні, чотиригранні, розгалужені, заввишки до 35-40 см. Листки супротивні, вузьколанцетні, цілокраї, сидячі чи коротко-черешкові, з країв війчасті. Квітки неправильні, з фіолетовим віночком, розташовані по одній у пазухах листків, утворюють на верхівках стебел і гілок прості однобічні китиці. Цвіте рослина у червні-серпні. Плід складається з чотирьох горішків.
Шоломниця байкальська зазвичай росте у степових районах, інколи на піщаних ґрунтах, у цьому випадку її корені найбільш довгі та розгалужені. Трапляється на щебенистих і кам'янистих схилах, берегах річок, як правило, на відкритих місцях. В Україні зростає у ботанічних садах та колекціях садівників-любителів.
Рослина входить до Фармакопеї Росії, її також застосовують у народній і традиційній китайській медицині.
З лікарською метою заготовляють корені шоломниці байкальської, але тільки після повного обсіменіння рослини (з вересня до пізньої осені). Викопують лише дорослі особини з 5-6 стеблами. Для природного відновлення заростей залишають 2-3 рослини з плодами на 10 м2. Заготівля на одному і тому ж місці допускається один раз на 10 років. Після збирання корені обтрушують від ґрунту, зрізають пагони і швидко миють у холодній проточній воді. Сушать отриману сировину на горищах або у затінку на відкритому повітрі, розклавши її тонким шаром і час від часу перегортаючи. Після сушіння видаляють залишки ґрунту, гнилі частини і відшаровані шматки пробки.
У коренях і кореневищах рослини містяться флавоноїди, глікозид скутеларин, сапоніни, ефірна олія, дубильні та смолисті речовини.
У науковій медицині шоломницю байкальську застосовують у вигляді спиртового екстракту коренів, який має седативні (заспокійливі), гіпотензивні (знижує артеріальний тиск) і протисудомні властивості. За силою заспокійливої дії препарати рослини перевищують валеріану. Призначають ці засоби при гіпертонічній хворобі І і II ступенів, функціональних розладах нервової системи, особливо позитивно вони впливають при підвищеній збудливості, а також при серцево-судинних неврозах. Існують дані про ефективне лікування препаратами шоломниці пізніх токсикозів у вагітних.
В народній медицині настій коренів призначають при посиленому серцебитті, міокардиті, гострому суглобовому ревматизмі, запаленні легень; використовують його і як кровоспинний засіб.
Експерименти на тваринах довели, що препарати рослини нейтралізують дію стрихніну. Токсичні та побічні явища при вживанні різних лікарських форм шоломниці байкальської невідомі.
Настойка коренів. Готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:5. Приймають по 20-30 крапель 2-3 рази на день.
Настій коренів. 1 столова ложка подрібненої сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані 10 хв., проціджують, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.