Однорічна трав'яниста рослина родини лободових. Стебло пряме, просте або розгалужене, 25—30 см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки довгочерешкові, трикутно-списовидні або видовженояйцевидні, цілокраї, дуже рідко з одиничними зубцями, гладенькі або зморшкуваті, верхні — сидячі, довгасті, з клиновидною основою. Квітки одностатеві (рослина дводомна), дрібні; чоловічі квітки чотиричленні, з зеленою оцвітиною, зібрані в кінцеві й пазушні колосовидно-волотюваті суцвіття; жіночі — без оцвітини, зібрані в пазухах листків густими клубочками. Плід — горішок. Цвіте з червня до серпня.
Поширення. В дикому стані шпинат городній не зустрічається. Походить з Південно-Західної Азії. На території України шпинат широко культивують як овочеву рослину.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують молоде розеткове листя, яке вживають свіжим (у вигляді салатів) або відварюють.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листя шпинату городнього містить вітаміни В, В2, К, Е, аскорбінову, нікотинову, фолінову і фолієву кислоти, рутин та ін. флавоноїди з Р-вітамінною активністю, каротиноїди (В-каротин, лютеїн, віолаксантин, неоксантин, зеаксантин, нео-В-каротин, ксантофіл-епоксид), стерини (а і у-спинанстерини, р-ситостерин і їхні глюкозиди, холестерин), ліпіди (сульфо-, глюко-, галакто- і ацилгалактоліпіди), білки (до 34%), вуглеводи (фруктозу, глюкозу, сахарозу), органічні кислоти (серотинову, щавлеву, лимонну) і сполуки йоду, заліза, фосфору, калію, кальцію та магнію. У складі білків є всі незамінні амінокислоти.
Фармакологічні властивості і використання. Шпинат використовують для приготування перших і других страв, але особливо корисно вживати його в сирому вигляді як салат. Широта лікувального діяння шпинату незначна. Він посилює перистальтику кишок, виявляє легку проносну дію. Високий вміст фенольних сполук (флавоноїдів і фенолокислот) зумовлює капілярозміцнюючі, протисклеротичні й протизапальні властивості шпинату. Використовуть його як засіб, що створює лікувальний фон, і для потенціювання дії лікарських засобів при ряді захворювань. Корисно вживати шпинат дітям, вагітним і ослабленим хворим, хворим на гіпохромну анемію, діабет і гіпертонію, при гіпацидному гастриті й ентероколіті. У вигляді супів, пюре тощо його призначають при ожирінні. Як джерело вітамінів шпинат використовують у дієтотерапії та при так званому весняному лікуванні. У народній медицині настій з листя шпинату вживають при в'ялій перистальтиці кишечника і метеоризмі. При нирковокам'яній хворобі (оксалурії), нефритах, подагрі, захворюваннях печінки, жовчного міхура і підшлункової залози вживати шпинат протипоказано. Слід також пам'ятати, що страви з шпинату треба зберігати у холодильнику, оскільки при кімнатній температурі у них утворюються отруйні речовини, небезпечні для здоров'я людини.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій із свіжого листя (10 г сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 4 рази на день.