Багаторічна трав'яниста клочкасто-павутиниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло 5—50 см заввишки, просте або трохи розгалужене, при основі вкрите рудими піхвами відмерлих листків. Прикореневі листки довгочерешкові, еліптичні, видовжено-ланцетні або лінійно-ланцетні, загострені, цілокраї; стеблові (їх 2—3) — зменшені, сидячі. Квітки язичкові, золотисто-жовті, вдвоє довші за обгортку, в кошиках на кінцях стебла і гілок. Плід — сім'янка. Цвіте у травні—червні.
Поширення. Скорзонера низька росте у світлих лісах, на лісових галявинах, на луках у Лісостепу (переважно в західній частині) та на Поліссі.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують сушене коріння рослини, яке заготовляють восени або рано навесні. Сушать сировину під укриттям на вільному повітрі або в теплому приміщенні, яке добре провітрюється.
Рослина неофіцинальна.
Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині скорзонеру низьку використовують як засіб, що має діуретичні, жовчогінні, послаблюючі, потогінні, седативні й ранозагоювальні властивості. Відвар коріння вважається добрим засобом від кашлю, ядухи та інших хвороб дихальних органів, від захворювань печінки, запорів і подагри. Крім того, відвар коріння давали всередину як засіб, що знімає інтоксикацію, спричинену укусами гадюк.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар коріння (1 столову ложку сировини варять 10 хвилин у склянці окропу, настоюють 2 години, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.