Багаторічна трав'яниста з приємним запахом рослина родини селерових (зонтичних). Стебло щільне, циліндричне, борозенчасте, трохи розгалужене, 30—100 см заввишки. Листки чергові, з обох боків зелені, колінчасто відігнуті вниз; прикореневі — тричіперисторозсічені, з яйцевидно-ланцетними перистонадрізаними сегментами на черешечках (черешок листка і його розгалуження зигзагоподібно зігнуті й розчепірені); верхні — сидячі, з слабкорозвиненою перистою пластинкою. Квітки дрібні, двостатеві, у складних 20—30-променевих зонтиках, біля основи яких є обгортка з 9—13 ланцетних, тонко загострених, по краю плівчастих листочків, а біля основи зонтичків — обгорточки з 7—9 ланцетно-шиловидних листочків; зубці чашечки короткі, часто непомітні; пелюстки білі, широко-яйцевидні, на верхівці виїмчасті. Плід — округла двосім'янка, 4—5,5 мм завширшки. Цвіте у червні—липні.
Поширення. Смовдь гірська росте на Поліссі і в Лісостепу (у хвойних і мішаних лісах, на пісках) і зрідка в Лівобережному Степу (на других терасах річок).
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Oreoselini) і корені (Radix Oreoselini). Траву збирають протягом усього вегетаційного періоду, сушать у затінку на решетах. Корені копають після визрівання насіння або навесні — до початку вегетації. Сушать при температурі, не вищій за 30°. Сухої трави виходить 25%, коренів — 16%.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини містить флавоноїди (кемпферол, кверцетин, лютеолін, апігенін), похідні кумарину (пеуцеданін, атамантин), валеріанову кислоту, ефірну олію, у складі якої є лимонен і сабінен. Хімічний склад коренів близький до хімічного складу надземної частини рослини.
Фармакологічні властивості і використання. Смовдь гірська виявляє сечогінну, потогінну і седативну дію. У народній медицині рослину використовували при болях у шлунку, в відварі її купали полохливих дітей, рекомендували як допоміжний засіб при венеричних хворобах. У гомеопатії використовують препарати з свіжої рослини.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар (5 г трави або коріння на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по 1 столовій ложці 4—5 раз на день при недостатньому виділенні травних соків і при кишкових коліках, а також як допоміжний засіб при уролітіазі.