Кедр, або сибірська сосна, насправді повинен бути національною гордістю Росії. Нераціональне ведення лісового господарства нищить це дорогоцінне дерево. У старі часи населення Сибіру встановлювало суворі правила використання кедрових лісів. Погано доводилося тим, хто їх порушував. Сучасні способи заготівлі кедрових шишок (за допомогою оббивання стовбурів спеціальними молотами) навряд чи зможуть задовольнити навіть варварів.
А проте це дуже корисне, унікальне дерево. Мабуть, його харчові якості вищі, ніж в інших горіхоплідних дерев.
У невеличкому нарисі ми спробуємо хоча б схематично навести деякі відомості про цього представника лісового царства. Серед ботаніків і лісознавців досі не існує спільної думки — виділяти кедр в окремий вид чи вважати його підвидом сосни звичайної. Є аргументи за і проти. Проте різниця між звичайною сосною і кедром помітна.
Сосна сибірська, або кедр сибірський, — дерево заввишки 40 м, діаметр стовбура досягає 1,5-2 м. Крона молодих дерев гостропірамідальна, а у дорослих — розлога, нерідко з багатьма верхівками. Верхні гілки крони спрямовані догори. Кора молодих дерев і гілок — попелясто-срібляста, з віком набуває сіро-коричневого забарвлення і стає тріщинуватою. Хвоя (листки) довша, ніж у звичайної сосни, до 5-12 см, м'яка, на поперечному перерізі тригранна. На відміну від сосни звичайної, хвоїнки розташовані по 5 у пучку. Зміна хвої відбувається через 3-7 років. Чоловічі пилякові колоски — «квітки» розташовані зазвичай у середній частині крони, а жіночі шишечки — на верхівкових пагонах, по 2-3. Росте кедр повільно, плодоношення у густих деревостоях настає лише у 40-45 років, а в розріджених — з 13-15 років. Плодоносить лише верхня частина крони. Зрілі шишки овальнояйцеподібної форми, завдовжки 6-13 см, завширшки 5-8 см, світло-бурі, інколи з червонуватим відтінком, із щільно притиснутими лусочками і потовщеними щитками, що прикривають коричневе насіння (горіхи). Усього в шишці міститься від 80 до 140 насінин завдовжки до 14 і завширшки до 10 мм. Горіхи дозрівають лише на другий рік після «цвітіння», у серпні. У вересні шишки опадають. У врожайні роки велике дерево дає до 1500 шишок. Насіння сосни сибірської поширюють кедрівки, бурундуки, соболі та білки.
Кедр сибірський введений в культуру; зазвичай висаджують саджанці, інколи — сіянці. Дерево погано переносить забруднення довкілля. Деревина його цінна, легка, рожевувато-жовта, стійка до гниття, ароматна, з гарною текстурою.
В їжу вживають насіння (горіхи), що містять в очищеному ядрі жирну летку олію (до 72%), білки (до 20%), крохмаль (12%), клітковину, вітаміни В і D, мікро- та макроелементи. Горіхова макуха придатна для виготовлення халви, тортів і тістечок. Зі свіжих розтертих ядер горіхів, збитих з водою за допомогою міксера, готують смачне і поживне кедрове молоко, а при малій кількості води — кедрові вершки. Ці страви здавна відомі народам Сибіру. За калорійністю кедрові вершки перевищують м'ясо та яйця.
Хвоя містить до 350 мг% вітаміну С і каротин (провітамін А). У хвої і кедрових бруньках є також ефірні олії, мікро- та макроелементи. Найпростіший спосіб отримання вітамінного настою — залити хвойні лапки кедра окропом і настоювати протягом 2-3 год. Інший спосіб зберігає більшу кількість вітамінів. Нарізану хвою заливають у співвідношенні 1:1 трохи підкисленою водою (для цього використовують лимонну кислоту). Настій витримують у холодному місці 2-3 доби, після чого він готовий до вживання. Населення Сибіру використовує настої кедрової хвої як протицинготний засіб.
У кедрових лісах зазвичай багато ягід — чорниці, брусниці, буяхів; живуть численні хутрові тварини: соболь, білка та інші. Тому збереження цієї цінної деревної породи — надзвичайно важлива справа.