Найближчий родич гірчака зміїного — спориш звичайний, однорічна трав'яниста рослина 10-30 см заввишки. Стебло споришу висхідне, листки — лінійно-ланцетні. Квітки дрібні, непоказні, білувато-рожеві, розташовані у пазухах листків, цвітуть у червні-вересні. Зазвичай спориш росте біля польових доріг, на вигонах, пустищах, дворах, піщаних обмілинах, біля водойм. Широко розповсюджений не тільки в Європейській частині Росії, а й за Уралом. В Україні зростає по всій території у подібних місцях.
Як і гірчак зміїний, спориш має багато корисних властивостей — лікарські, харчові й вітамінні.
Для приготування ліків використовують надземну частину рослини. Її зрізають ножем чи серпом, розкладають тонким шаром у затінку й сушать. Досушують траву у спеціальних сушарках чи духовках при температурі 40-50 °С. Сировина придатна до вживання протягом трьох років. У спеціалізованих аптеках відпускають брикети трави споришу.
Надземна частина рослини містить невелику кількість дубильних речовин, флавоноїди, кумарини, алкалоїд невивченої будови, вітамін С (до 450 мг%), каротин (провітамін А), органічні кислоти, полісахариди та інші сполуки.
Препарати споришу знижують артеріальний тиск, запобігають утворенню ниркових каменів, стимулюють сечовиділення, посилюють скорочення матки і виявляють антитоксичну дію. Дубильні речовини, які містяться в рослині, сприятливо впливають на травлення. Настої трави використовують для лікування хронічних захворювань сечовивідних шляхів. У гінекології та акушерській справі ці препарати призначають для прискорення скорочення матки у післяпологовому періоді, при надмірній втраті крові під час менструацій та маткових кровотечах. Прийом настою полегшує стан хворих з фіброміомою матки. Цей засіб особливо ефективний для відновлення нормальної концентрації заліза у крові після великих кровотеч у післяпологовому та клімактеричному періодах. Народні цілителі застосовують спориш для лікування набряків, при захворюваннях дихальних шляхів, а також як загальнозміцнювальний та тонізуючий засіб. За допомогою настою у народній медицині лікують малярію. Траву використовують для ванн при геморої.
Усі препарати рослини протипоказані при гострих захворюваннях нирок і сечового міхура.
Мало хто знає, що спориш звичайний — дуже цінна харчова рослина. Надземну частину (стебла та молоді листки) використовують для приготування салатів, разом з іншою зеленню чи окремо, заправляючи олією або оцтом, а інколи й сметаною. Зелень споришу додають у супи та юшки, а сушені листки заготовляють про запас. Рослина багата на білки (до 4,4%), а за вмістом крохмалю не поступається бобовим. Листки містять до 120 мг% вітаміну С. Спориш у салатах та супах — це корисно й смачно!
Настій трави. 15 г сировини на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по 1/2-1/3 склянки 2-3 рази на день до їди.