Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має повзуче потовщене на вузлах кореневище. Стебла прості або розгалужені, залозисто-опушені, 50—120 см заввишки. Прикореневі листки (їх два) і нижні стеблові — з довгими крилатими черешками, глибокосерцевидні, цілокраї, опушені; серединні стеблові — короткочерешкові, майже яйцевидні, з двома вушками при основі, по краю виїмчасто-зубчасті; верхні листки — сидячі, серцевидностеблообгортні, яйцевидно-ланцетні, опушені. Квітки дрібні, зібрані в кошики (кошиків кілька, рідше вони одиничні); крайові квітки розміщені в один ряд, маточкові, язичкові, золотисто-жовті; серединні — трубчасті, двостатеві, численні. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня.
Поширення. Сугайник отруйний росте в Карпатах по лісах, прибережних чагарниках, біля струмків.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують квіткові кошики сугайника, які заготовляють на початку цвітіння рослини, коли язичкові квітки спрямовані вгору. Зібрані кошики розкладають в один шар на папері чи тканині під укриттям на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні і сушать. Готову сировину зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Квіткові кошики сугайника містять ефірну олію, гіркі речовини, барвник ксантофіл і невивчену речовину з подразними властивостями.
Фармакологічні властивості і використання. Настій кошиків сугайника отруйного дають усередину в тих самих випадках, що й настій квіткових кошиків арніки гірської. Зовнішньо настій кошиків сугайника використовують при невралгіях і ревматизмі.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій кошиків (3 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 20—25 хвилин) по третині склянки 2—3 рази на день.
Зовнішньо — як відтяжний засіб використовують міцний настій кошиків (12 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 20—25 хвилин).