Кущ або невелике (2—3 м заввишки) дерево родини сумахових. Стовбур тоненький, вкритий коричневою поздовжньотріщинуватою корою. Пагони жовтувато- або сірувато-коричневі, вкриті жорсткими волосками. Листки чергові, черешкові, непарноперисті; листочки (їх 9—17) сидячі, супротивні, яйцевидні або ланцетні, великозубчасті, опушені, зверху темно-зелені, зісподу — світло-зелені. Квітки дрібні, одностатеві (рослини однодомні), зеленувато-білі, 5-пелюсткові, в кінцевих або пазушних видовжено-конічних китицях. Плід — кістянка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Сумах дубильний росте в південному Криму на сухих, кам'янистих схилах, на сланцях. У степових і лісостепових районах України його культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують листя сумаху (Folia Rhus coriarіае), яке заготовляють від початку цвітіння рослини і до утворення на ній зелених плодів. Зібраний матеріал розкладають тонким шаром на тканині чи папері і сушать. Можна сушити й на сонці. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності — 3 роки.
Хімічний склад. Листя сумаху містить дубильні речовини (13—25%), мірицитин та інші флавоноїди, ефірну олію (до 0,01%) та аскорбінову кислоту (близько 112 мг %). До складу дубильних речовин входять танін (до 15%), вільна галова кислота та її метиловий ефір.
Фармакологічні властивості і використання. Сушене листя використовують як сировину для добування медичного таніну та його препаратів (танальбін, тансал, антисептична рідина Новикова). Танін використовують як в'яжучий і протизапальний засіб при запальних процесах ротової порожнини, носа, зіва і глотки (полоскання 1—2%-ним водним або гліцериновим розчином і змащування 5—10%-ним розчином), при опіках, виразках, тріщинах і пролежнях (3—5—10%-ні мазі й розчини), при отруєнні солями алкалоїдів і важких металів (промивають шлунок 0,5%-ним водним розчином). Настойку листя використовують у гомеопатії при проносі, ревматизмі, подагрі й паралічах. У народній медицині настій листя п'ють при кровотечах, захворюваннях жовчних шляхів, проносах у зв'язку з ентеритом і колітом, при ревматизмі, подагрі й паралічах.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій (1 чайну ложку свіжого листя настоюють 1 годину на склянці окропу, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день;
танальбін (Tannalbinum) по 0,3—0,5— 1 г на прийом (дітям по 0,1—0,5 г залежно від віку) при гострих і хронічних захворюваннях кишечника (проносах);
таблетки «Тансал» (Tabulettae «Tansalum») по 1 таблетці 3—4 рази на день при запальних захворюваннях кишечника (коліти, ентерити).