Багаторічна трав'яниста дводомна рослина (ліана) родини діоскорейних. Має товсте бульбовидне кореневище до 1 м завдовжки. Стебло витке, 2—4 м завдовжки. Листки чергові, довгочерешкові, 8—14 см завдовжки, цілокраї або зрідка майже трилопатеві, з глибокосерцевидною основою і відтягненозагостреною верхівкою та добре помітним дуговидним жилкуванням. Квітки дрібні, одностатеві, з простою шестироздільною жовтувато-зеленуватою оцвітиною, зібрані в пазушні китиці. Плід — червона ягода. Цвіте з квітня до червня.
Поширення. Тамус звичайний зустрічається в Південному Криму в лісах, рідше по чагарниках.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють кореневища тамуса (Rhizoma Tami communis). Викопані восени кореневища відмивають від землі і використовують свіжими або сушать. Сухих кореневищ виходить 22%.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кореневища тамуса містять глікозиди, сапоніни, алкалоїдоподібні й дубильні речовини, мурашину й щавлеву кислоти. Наявність дубильних речовин у кореневищах тамуса деякі автори ставлять під сумнів. Усі частини рослини отруйні.
Фармакологічні властивості і використання. Особливої уваги заслуговує зовнішнє застосування тамуса при ревматизмі, артриті, радикуліті, ішіасі тощо як засобу, що зумовлює гіперемію. Крім того, терапевтичний ефект виявлено при лікуванні кругової або гніздової плішивості та ознобишів. При вживанні всередину препарати тамуса спричинюють запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, блювання та пронос.
Лікарські форми і застосування.
Зовнішньо — змащування або розтирання уражених ділянок тіла 1—2 рази на день свіжим соком чи настоєм свіжих кореневищ на прованській олії (200 г подрібненої сировини на 1 л олії, настояти 20 днів);
присипання ран порошком із сушених кореневищ.