Багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих. Стебло прямостояче, просте, 30—60 см заввишки, густо улистнене. Листки супротивні, яйцевидні або серцевидно-ланцетні, цілокраї, 5—8 см завдовжки і 3—5 см завширшки, з 5 (7) виразними поздовжніми жилками, на верхівці довгозагострені; нижні листки коротко-черешкові, верхні — сидячі. Квітки правильні, двостатеві, одиничні або по 2—3 в пазухах верхніх листків; чашечка дзвониковидна, майже в 3 рази коротша за віночок, з вузьколанцетними або лінійними зубцями; віночок дзвониковидний, синій з темнішими плямочками, до основи звужений, 35—50 мм завдовжки, з п'ятилопатевим відгином (лопаті трикутно-яйцевидно-ланцетні, загострені). Плід — видовжена коробочка. Цвіте у серпні — вересні.
Поширення. Тирлич ваточниковидний росте в Карпатах і зрідка на Розточчі-Опіллі на луках, узліссях, у лісах та серед чагарників.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння тирличу (Radix Gentianae), яке заготовляють рано навесні або восени, викопуючи рослини віком не менше як 4 роки (на плантаціях коріння тирличу викопують на п'ятому або шостому році культури). З зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 15 см, при необхідності розщеплюють навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі 50—60°. Сушити сировину треба якомога швидше, бо при повільному сушінні (ферментації) відбувається трансформація гірких глікозидів, і сировина втрачає свої лікувальні властивості. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк придатності — 5 років.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозиди (генціопікрин, амарогентин), жовтий барвник гентизин, алкалоїди, трисахарид генціанозу, дисахарид генціобіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати тирличу ваточниковидного поліпшують функціональну діяльність травних органів (збуджують апетит, стимулюють секрецію шлункових залоз, дещо посилюють моторику травного каналу), мають протизапальні й антисептичні властивості, виявляють глистогінну дію на Тохосаrа canis. Еспериментальними дослідженнями встановлено й жовчогінну та жовчотворну властивості препаратів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця. Особливо ефективним є застосування тирличу ваточниковидного при порушеннях травлення, що супроводяться відсутністю апетиту, ахілією й диспепсичними явищами, та при анемії й золотусі. Крім того, тирлич ваточниковидний є ефективним загальнозміцнювальним засобом для реконвалесцентних хворих. У народній медицині тирлич ваточниковидний вживають для загального зміцнення організму, стимулювання діяльності печінки і жовчного міхура, при блідій немочі у недостатньо розвинених дівчат, при цинзі й артриті різного походження, хворобах селезінки, жовтяниці, печії, відригуванні й катарі шлунка, від метеоризму, дизентерії та запорів і як жарознижувальний засіб при простудних захворюваннях органів дихання та як засіб, що сприяє довголіттю. Часто тирлич ваточниковидний застосовують у комбінації з іншими лікарськими рослинами, що поліпшують травлення. При зовнішньому застосуванні препарати тирличу є ефективним засобом при смердючому потінні ніг, сприяють загоюванню гнійних ран.