Тирлич жовтий - горечавка жёлтая

Тирлич жовтий (Gentiana lutea);горечавка жёлтая

Багаторічна трав'яниста гола рос­лина родини тирличевих. Стебло прямостояче, просте, 50—120 см заввишки. Листки супротивні, еліптичні або широкоеліптичні, цілокраї, до 30 см завдовжки і до 15 см завширшки, з 5—7 поздов­жніми жилками; нижні листки короткочерешкові, верхні — сидя­чі, напівстеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, на довгих ніжках, зібрані в пазушні напівзонтики по 3—11 квіток; чашечка плівчаста, коричнювато-жовту­вата, дво-, п'ятизубчаста, з одного боку майже до основи надрізана; віночок колесовидний, глибоко розщеплений, 6—7 см завдовжки, жовтий, з коротенькою трубоч­кою і 5—6 вузьколанцетними, за­гостреними, в кілька разів довши­ми за трубочку лопатями. Плід — видовжена коробочка. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Тирлич жовтий — ду­же рідкісна, зникаюча рослина. Росте в Карпатах на полонинах, у заростях криволісся з вільхи зеленої. Занесена до Червоної книги України. Заслуго­вує на увагу позитивний досвід ботанічних садів по введенню тир­личу в культуру.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують коріння тирличу (Radix Gentianae), яке заготовляють рано на­весні або восени, викопуючи рос­лини віком не менше як 4 роки (на плантаціях коріння тирличу викопують на п'ятому або шосто­му році культури). З зібраної си­ровини обтрушують землю, звіль­няють її від стебел, миють у хо­лодній воді, ріжуть на куски зав­довжки 15 см, при необхідності розщеплюють навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому при­міщенні або в сушарці при темпе­ратурі 50—60°. Сушити сировину треба якомога швидше, бо при по­вільному сушінні (ферментації) відбувається трансформація гір­ких глікозидів, і сировина втра­чає свої лікувальні властивості. Готову сировину зберігають у су­хих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк при­датності — 5 років.

Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозиди (генціопік­рин, амарогентин), жовтий барв­ник гентизин, алкалоїди, трисаха­рид генціанозу, дисахарид генці­обіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбіно­ву кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати тирличу жовтого поліпшують функціо­нальну діяльність травних орга­нів (збуджують апетит, стимулю­ють секрецію шлункових залоз, дещо посилюють моторику трав­ного каналу), мають протизапаль­ні й антисептичні властивості, виявляють глистогінну дію на Тохосаrа canis. Еспериментальними дослідженнями встановлено й жовчогінну та жовчотворну вла­стивості препаратів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця. Особливо ефективним є за­стосування тирличу жовтого при порушеннях травлення, що супро­водяться відсутністю апетиту, ахі­лією й диспепсичними явищами, та при анемії й золотусі. Крім того, тирлич жовтий є ефектив­ним загальнозміцнювальним засо­бом для реконвалесцентних хво­рих. У народній медицині тирлич жовтий вживають для загального зміцнення організму, стимулюван­ня діяльності печінки і жовчного міхура, при блідій немочі у недо­статньо розвинених дівчат, при цинзі й артриті різного походжен­ня, хворобах селезінки, жовтяни­ці, печії, відригуванні й катарі шлунка,   від метеоризму, дизентерії та запорів і як жарозни­жувальний засіб при простудних захворюваннях органів дихання та як засіб, що сприяє довголіттю. Часто тирлич жовтий застосову­ють у комбінації з іншими лікар­ськими рослинами, що поліпшу­ють травлення. При зовнішньому застосуванні препарати тирличу є ефективним засобом при смер­дючому потінні ніг, сприяють за­гоюванню гнійних ран.