Тополя пірамідальна - тополь пирамидальный

Тополя пірамідальна (Populus italica);тополя італійська; тополь пирамидальный

Високе, до 40 м заввишки, листо­падне, дводомне дерево родини вербових. Має вузькопірамідальну компактну крону і циліндрич­ний стовбур, укритий гладень­кою сірою корою; в нижній части­ні стовбура, особливо у старих дерев, кора сірувато-коричнева, тріщинувата. Бруньки дрібні, яс­но-бурі, з полиском; лусочки бру­ньок не клейкі. Листки чергові, ромбічні, з пластинчасто-сплюс­нутими черешками. Квітки одно­статеві, у пониклих сережках; пи­ляки пурпурові; приймочки жовті, дволопатеві, відігнуті. Плід — ко­робочка. Цвіте у березні — квіт­ні, до появи листя.

Поширення. Батьківщина тополі пірамідальної — гори Середньої Азії (Гімалаї, Афганістан). По всій території України її культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують листкові бруньки тополі (Gemmae populi), які заготовляють в період цвітіння дерев, відламуючи їх від гілок, зрізаних секаторами або пилками під час рубок догляду. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому про­вітрюваному приміщенні, розкла­даючи їх тонким (2—3 см завтов­шки) шаром на тканині чи папері й час від часу перемішуючи. Су­хих бруньок виходить 20%. Го­тову сировину зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщен­нях.

Рослина неофі­цинальна.

Хімічний склад. Бруньки тополі пірамідальної містять фенолглюкозиди саліцин і популін; флавоноїди (8,05%) апігенін, галангін і генк­ванін, 3-метиловий ефір галангіну, ізальпінін, кверцетин, кемпферол, 3-метиловий ефір кемпферолу, піностробін, піноцембрин, рамно­цитрин,   рамнетин, ізорамнетин, рамназин, хризин і тектохризин; органічні кислоти: бензойну, ко­ричну, галову, кавову, ферулову і яблучну; до 0,7% ефірної олії, у складі якої є гумулен, а-каріофілен, цинеол і неідентифіковані сесквітерпеноїди; вітамін С, жир­ну олію та інші сполуки.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати тополі ма­ють діуретичні, антисептичні й по­тогінні властивості. Найчастіше їх використовують при захворюван­нях нирок, циститах, нетриманні сечі, болісному сечовипусканні, особливо при вагітності й після операцій, та при гіпертрофії про­стати. Крім того, препарати тополі використовують при неврозах, різ­них видах невралгії, артритних захворюваннях, геморої, атонії кишечника, діареї, простудних за­хворюваннях, грипі, збудженні статевих органів (сперматореї) та як засіб, що регулює менструа­ції. Як антисептичний і такий, що сприяє розрідженню харкотин­ня, засіб тополю використовують для лікування гострих запальних процесів дихальних шляхів та хро­нічного бронхіту з гнійним мокро­тинням. Важливо підкреслити, що препарати тополі навіть при три­валому вживанні не виявляють побічного впливу на організм. При зовнішньому застосуванні препарати тополі виявляють про­тизапальну, антимікробну, крово­спинну й легку анестезуючу дію. Зважаючи на це, препарати з то­полиних бруньок (мазь, настій на олії, рідше — настойку) викори­стовують для лікування ран, ви­разок, опіків, порізів, забитих місць і геморою, як засіб проти випадання волосся, при свербежі шкіри й дерматиті, для розтиран­ня при подагрі й ревматизмі. На­стойка, крім того, вважається доб­рим засобом для лікування трихо­монадного кольпіту.