Кущова, понад 2 м заввишки, рослина родини розових. Стебла прямостоячі, укриті (зрідка) загнутими, немов кігті у орла, еліпсовидними при основі шипами, жовтувато-зеленими на молодих і сивими — на старих пагонах. Листки чергові, непарноперисті; листочки (їх 3—5, рідше 7) яйцевидно-ланцетовидні, пилчасті, загострені, зверху голі, зісподу опушені. Квітки махрові, дуже запашні, у щитковидному суцвітті; пелюстки численні (до 30), білі або кремові. Чашолистки (їх 5) виразноперисті, після цвітіння відхилені донизу. Плід — гіпантій, видовжено-яйцевидний, оранжевий. Цвіте у червні.
Поширення. Культивують в південних і західних степових районах України.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують пелюстки троянди (Flores Rosae). Збирають їх за сухої погоди і як зійде роса. Робити це треба якомога швидше, оскільки пелюстки, зібрані в полуденні години, містять ефірної олії на 20—30% менше, ніж зібрані зранку. Сушать сировину в затінку на вільному повітрі або в провітрюваному сухому приміщенні. Сухих пелюсток виходить 12—13%. Готову сировину зберігають у добре і щільно закритих банках чи бляшанках. Свіжі пелюстки використовують як сировину для добування трояндової олії (Oleum Rosae).
Хімічний склад. Пелюстки троянди містять ефірну олію (0,02— 0,04%), дубильні, гіркі й смолисті речовини, барвник цианін та інші сполуки. Головними компонентами ефірної олії є гераніол (50—60%), цитронелол (до 22,6%), нерол, евгенол, фенілетиловий спирт, цитраль, ноніловий, коричний та інші альдегіди і стеароптен.
Фармакологічні властивості і використання. Трояндова олія має спазмолітичні, протизапальні, протиалергічні, жовчогінні й жовчотворні властивості, розширює судини, покращує роботу серця, діє заспокійливо, а при зовнішньому застосуванні виявляє антимікробну й знеболюючу дію. Болгарський препарат розанол (желатинові капсули, що містять по 34,4 мг трояндової олії) показаний при жовчнокам'яній хворобі, дискінезіях жовчних шляхів після видалення жовчного міхура і при нирковокам'яній хворобі. Ефективним виявився препарат і при бронхіальній астмі. При тяжких ураженнях паренхіматозних органів, гострих запальних процесах у жовчовивідних і сечовивідних шляхах приймати розанол протипоказано. Як зовнішній засіб трояндову олію використовують для лікування гінгівітів (змащують ясна). Трояндова вода (Aqua Rosae), яку одержують при дистиляції трояндової олії, має виражені антисептичні властивості й застосовується при кон'юнктивітах, блефаритах, гінгівітах і геморагічних формах пародонтозу. Настій пелюсток заслуговує на увагу як засіб, що має послаблюючі, кровоспинні, протизапальні, протиалергічні, заспокійливі та глистогінні властивості. Всередину його вживають як ніжне послаблююче, придатне навіть для вагітних і тяжких хворих, при нервових захворюваннях, кровохарканні, полінозі (сінна гарячка) та ентеробіозі. В суміші з іншими лікарськими рослинами троянду дамаську застосовують при медикаментозних дерматитах (див. статтю Самосил білоповстистий). Зовнішньо настій пелюсток використовують у вигляді примочок і полоскань при запаленнях повік, гінгівітах тощо.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — розанол (Rosanol) приймають по 2—3 капсули 3 рази на день протягом 3—4 тижнів;
настій пелюсток (2—3 столових ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по півсклянки (дітям — по чверті склянки) 4 рази на день до їди.
Зовнішньо — обмивання, примочки і полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі); інгаляції з пелюсток (освіжають шкіру обличчя): на дно друшляка, вміщеного в посудину з киплячою водою, кладуть шар пелюсток троянди і тримають обличчя над парою 15 хвилин.