Народна поголоска стверджує, що жовтий колір суцвіть цмину вказує на його цілющі властивості при жовтяниці (гепатиті). Це один з випадків, коли лікарська дія рослини, приписувана їй переказами, цілком співпала з науковими даними.
Цмин пісковий — трав'янистий багаторічник заввишки 15-30 см, інколи трохи більше. Уся рослина вкрита густим шорсткувато-повстяним опушенням, «сивувата». Стеблові листки чергові, цілокраї; квітки жовті, рідше яскраво-оранжеві, зібрані у суцвіття — кошики. Цвіте цмин з червня до вересня. Плід -літаюча сім'янка.
Найчастіше рослину можна побачити на галявинах та узліссях соснових лісів Європейської частини Росії, зазвичай на піщаному чи кам'янистому ґрунті. Трапляється цмин і в Україні (по всій території у соснових лісах, на степових схилах, відслоненнях, пісках), Білорусії, Литві, Латвії та Естонії.
До речі, чому цю рослину називають «сухоцвітом»? Та тому, що її часто використовують у декоративних квіткових композиціях, оскільки вона добре зберігає колір і зовнішній вигляд.
Для медичних потреб збирають суцвіття цмину на початку цвітіння, до розкривання кошиків. Їх зазвичай зрізають ножицями з невеликим (до 1 см) залишком квітконоса. Для відновлення залишають 8-10 рослин на площі 15-20 м2. Повторно на цьому ж місці можна збирати цмин через рік-два. Зібрані кошики розкладають тонким шаром на папері чи тканині й сушать у провітрюваному затіненому місці. Термін зберігання — 3 роки. Сухі суцвіття для приготування відварів відпускають в аптеках.
Суцвіття рослини містять глікозиди, флавоноїди, стероїдні сполуки, речовини фенольної природи, аскорбінову кислоту (вітамін С), вітамін К, кумарин, ефірну олію, смолисті та гіркі речовини (гіркоти).
У науковій медицині суцвіття цмину піскового (відвар, екстракт та інші препарати з них) застосовують для стимуляції роботи шлунка як спазмолітичний і жовчогінний засіб. Екстракти і відвари рослини виявляють протизапальну, бактерицидну і тонізуючу дію; трохи підвищують артеріальний тиск, посилюють секрецію жовчі та зменшують її в'язкість. Препарати цмину призначають при гепатитах, гастритах та порушеннях функції підшлункової залози.
У народній медицині сухі суцвіття рослини використовують у більш широкому діапазоні. Застосовують їх як сечогінний і кровоспинний засіб. Хороший терапевтичний ефект дають відвари суцвіть при розладах шлунка, сечокам'яній хворобі, запальних захворюваннях нирок і сечового міхура. Вони полегшують стан хворих при гострому циститі, утрудненому і болючому сечовипусканні, набряках, спричинених нирковою недостатністю. Приймають відвар цмину і при запаленні сідничного нерва. Настій рослини застосовують для зупинки кровотеч при гіперполіменореї, дисфункції яєчників та фіброміомі матки.
Квітки цмину входять до складу багатьох жовчогінних зборів та чаїв, які використовують у науковій і народній медицині. Рослина не токсична, її препарати не викликають побічних явищ. Цмин пісковий введений в культуру, з лікарською метою його вирощують на спеціальних плантаціях.
У побуті густий відвар суцвіть використовують для фарбування тканин у жовтий колір, а сухі суцвіття оберігають одяг від молі.
Відвар квіток. З столові ложки сировини заливають 200 мл окропу і нагрівають на водяній бані при помішуванні 30 хв., охолоджують, проціджують, віджимають і доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/2 склянки у теплому вигляді 2-3 рази на день за 15 хв. до їди. Відвар зберігають у прохолодному місці не більше двох діб.
Настій квіток. 20 г сировини (6 столових ложок) заливають 300 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці до припинення кровотечі, але не більше 8-10 ложок.