Листопадне, 8—10 м заввишки дерево родини молочаєвих. Листки чергові, довгочерешкові, трилопатеві або цілісні, широкояйцевидні, до 30 см завширшки. Квітки правильні, одностатеві (рослина однодомна), до 3 см у діаметрі, в нещільних китицях; віночок п'ятипелюстковий, білий з кремовим або рожевим відтінком. Плід — кістянкоподібний. Цвіте у березні — квітні, плоди достигають у жовтні — листопаді.
Поширення. Тунг китайський дико росте в Центральному і Північному Китаї. На теренах колишнього СРСР його культивують на Закавказзі.
Сировина. Для медичних потреб використовують насіння, з якого добувають жирну швидковисихаючу олію.
Хімічний склад. До складу олії тунга китайського входять елеостеаринова (до 80%), стеаринова, пальмітинова і олеїнова кислоти, оксикислоти, гліцерин та інші сполуки.
Фармакологічні властивості і використання. В медицині Китаю і країн Індокитаю олія тунга китайського застосовується як блювотний і проносний засіб, входить до складу мазей від наривів і опіків. Виготовлені з олії тунга високоякісні емалі і фарби, лаки використовують для покриття медичної апаратури (як стійкий антикорозійний засіб).