Вільха клейка - ольха клейкая
Однодомна рослина родини березових. Дерево з яйцевидною або циліндричною кроною, 10– 20 м заввишки. Молоді пагони тригранні, голі, червонувато-бурі, клейкі. Бруньки клейкі, на ніжках. Листки округлі або оберненояйцевидні, з округленою або виїмчастою верхівкою і широкою клиновидною основою, голі, молоді – дуже клейкі. Тичинкові сережки видовжено-циліндричні, по 3–5 у суцвітті, повислі; маточкові – яйцевидні, на довгих ніжках. Плід – однонасінний горішок. Цвіте у квітні. Плоди дозрівають у вересні – жовтні.
Поширення. Росте по всій території України біля джерел, по берегах річок, на болотах, у вологих лісах.
Заготівля і зберігання. Використовують шишечки (Fructus Alni), молоду кору і свіже листя. Шишечки збирають восени і взимку. Сушать під наметом, на горищі або в сушарках при температурі 50–60°. Сухої сировини виходить 40%. Строк придатності – 4 роки. Шишечки відпускаються аптеками. В народній медицині використовують і кору молодих гілок (Cortex Alni) та листя (Folia Alni), яке використовують свіжим. Кору заготовляють навесні. Суха кора зберігається, не втрачаючи лікувальних властивостей, 4 роки.
Хімічний склад. Шишечки містять дубильні речовини (в тому числі до 2,5% таніну), вільну галову кислоту і флавоноїди;
листки – гіперозид, кверцитрин, органічні кислоти;
кора – дубильні речовини і тритерпеноїди.
Фармакологічні властивості і використання. Супліддя вільхи мають в'яжучі, дезинфікуючі, протизапальні, десенсибілізуючі й кровоспинні властивості. В науковій медицині настій або настойку суплідь використовують при шлунково-кишкових хворобах (ентерити, диспепсії, ентероколіти, хронічні коліти, дизентерія, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки), ревматичному поліартриті й простудних захворюваннях. У гінекологічній практиці настій кори або суплідь використовують при маткових кровотечах різного походження, фіброміомі матки з гемарогічним синдромом на фоні запальних захворювань статевих органів. У народній медицині використовують і листя та кору рослин. Внутрішньо відвар листя вживають як потогінний засіб при простудних захворюваннях, малярії, подагрі й поліартриті.
Зовнішньо настій кори або свіжого листя використовують для полоскань і примочок при лікуванні запалень горла, ран і виразок. Для зняття відчуття втоми в ногах після тривалої ходьби приймають ванни з відвару листя.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо – настойку (1 частина суплідь на 5 частин горілки) по 25–30 крапель 3 рази на день (готову настойку продають аптеки);
сухий екстракт суплідь вільхи (Extractum fructuum Alni) по 0,5–0,6 г 3–6 раз на день;
настій суплідь (10 г на 200 мл окропу) по 1/2–1/3 склянки 2–3 рази на день;
відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3–4 рази на день.