Валеріана лікарська - валериана лекарственная
Як свідчать синоніми валеріани, до неї не байдужі коти. На представників котячого племені рослина діє збудливо, а на людей — переважно заспокійливо.
Валеріана відома багатьом: якщо не сама рослина, то різні препарати, виготовлені з неї, — валеріанові краплі, таблетки, сушені кореневища з коренями. Це трав'янистий багаторічник, висота якого досягає 2 м. Кореневище вертикальне, з численними довгими та тонкими додатковими коренями. Листки супротивні, непарноперистоскладні, листочки яйцеподібно-ланцетні, зубчасті; квітки дрібні, блідо-рожеві, духмяні, зібрані у щиткоподібно-волотисті суцвіття на верхівці стебла. Цвіте валеріана у травні-червні, плоди дозрівають у серпні-вересні. Поширена рослина практично по всій території Росії, крім Крайньої Півночі та гірських пустель, а також майже повсюдно в Україні. Росте зазвичай у вологих місцях — по берегах річок і боліт, на заплавних луках, заболочених низинах, трав'яних і торфових болотах, степових схилах, лучних та різнотравних степах, узліссях, серед чагарників. Вирощують її на спеціальних плантаціях з метою отримання лікарської сировини.
Існує багато видів рослини, майже усі вони виявляють подібні лікарські властивості.
У медицині використовують кореневища з коренями, які збирають восени, після дозрівання плодів, чи рано навесні. Викопані кореневища очищують від залишків землі і сторонньої рослинності, розрізають на 2-4 частини вздовж та швидко миють у холодній воді. Після підсихання розкладають сировину на відкритому повітрі для пров'ялювання протягом 1-2 діб. Потім сушать, розклавши тонким шаром під укриттям, чи у сушарці при температурі не вище 30-35 °С.
Кореневища містять ефірну олію (0,5-2%), спирти, ефіри спиртів, алкалоїди, дубильні речовини, цукри тощо.
Застосовують препарати валеріани у науковій і народній медицині у вигляді настойок, настоїв, відварів, крапель і таблеток. Зазвичай їх призначають при безсонні, неврозах різного походження, серцево-судинних захворюваннях, гіпертонічній хворобі, спазмах гладких м'язів шлунка і кишечнику. Допомагає валеріана при істерії, а ванни з кореневищ рослини корисні при епілепсії у дітей. В акушерсько-гінекологічній практиці використовують валеріану як заспокійливий засіб при клімактеричних неврозах і токсикозах вагітних, особливо при порушенні у них серцевої діяльності. У народній медицині, крім того, валеріана відома як засіб, що сприяє травленню і поліпшує апетит, усуває здуття кишечнику, виявляє заспокійливу і загальнозміцнювальну дію при нервовому збудженні, істерії, фізичному і нервовому перевантаженні, мігрені. Кореневища з коренями входять до складу багатьох зборів і заспокійливих лікарських чаїв.
Потрібно мати на увазі, що багато людей не переносять валеріани, тому її необхідно приймати суворо індивідуально під наглядом лікаря, не більш ніж півтора місяця без перерви, оскільки можливі різні ускладнення (головний біль, відчуття пригнічення, сонливість, нудота та інші).
Бджоли добре знають цю рослину і часто її відвідують, 100 квіток містять в середньому 2,8 мг цукру в складі нектару, а медова продуктивність валеріани на другий-третій рік життя становить 250-310 кг з 1 гектара. Особливо ефективний медозбір у тих місцях, де розташовані спеціалізовані господарства з вирощування валеріани.
Медична промисловість випускає брикети кореневищ валеріани, які використовують для приготування настоїв і відварів. Як складова частина, валеріана входить до препаратів корвалол, валокордин, валідол.
Настій кореневищ. 2,5 столової ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють протягом 15 хв. Приймають по 2-3 столові ложки 3-4 рази на день через 30 хв. після їди.
Порошок кореневищ. По 1-3 г на разовий прийом.
Настойка кореневищ. Подрібнені кореневища настоюють на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:5. Приймають по 20-30 крапель 1-3 рази на день.
Ванни з відвару кореневищ. Повна жменя сировини на 1 л води, відварюють 5 хв., настоюють, проціджують і охолоджують. Відвар додають у ванну, де купають дитину. Тривалість процедури — 15 хв. При дитячій епілепсії.