Дводомна рослина родини вербових. Дерево заввишки 20–30 м. Молоді гілки на кінцях сріблясто-пухнасті, старі – голі, бурі. Листки цілісні, чергові, ланцетні або широколанцетні, загострені, пилчасті, 5–12 см завдовжки і 1–3 см завширшки; молоді – притиснутоопушені, з обох боків біло-сріблясті, дорослі – біло-сріблясті з обох боків або зверху, зісподу опушені вздовж центральної жилки, зверху – голі. Квітки одностатеві, в тичинкових і маточкових сережках; тичинкові – циліндричні, 7 см завдовжки і 1 см в діаметрі, жовті, маточкові – тонкі, зелені. Приквіткові луски бліді. Плід – коробочка. Цвіте у квітні – травні, після появи листя.
Поширення. Росте по всій території України (крім високогір'я Карпат) по заплавах річок, на вологих луках, у вологих лісах. Широко культивують як декоративну й фітомеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3–4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 33% .
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кора Верби білої містить дубильні речовини (близько 12%), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5–3%).
Фармакологічні властивості і використання. Відвар кори Верби білої має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних хворобах, малярії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки (коли вони перевантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, ангіні, запальних процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо – відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день;
настій кори (1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці 4–5 разів на день;
порошок кори по 0,5–1 г на ніч.
Зовнішньо – настій для ванн (1 чайна ложка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 годин, проціджують) при гіпергідрозі;
міцний відвар кори для полоскань, промивання ран та ножних ванн.