Верба прутовидна - ива прутьевидная

Дводомна рослина родини вербових. Кущ або дерево 3–5 м заввишки. Гілки прямостоячі, прутовидні. Молоді пагони сіруватоопушені, іноді голі. Листки чергові, 6–20 см завдовжки, зверху темно-зелені, зісподу – білошовковисті, загострені, цілокраї, з загорнутими краями або виїмчасто-зубчасті, з дуже випнутою знизу жовтою головною жилкою. Квітки одностатеві, в товстих, пухнастих, майже сидячих сережках; приквіткові луски двоколірні. Плід – коробочка. Цвіте у березні – квітні, після розпускання листя.

Поширення. Росте по берегах річок та озер на Поліссі, зрідка на Прикарпатті, дуже рідко – в Лісостепу і Степу. Вирощують як фітомеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3–4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 33% .

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Кора Верби гостролистої містить дубильні речовини (близько 12%), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5–3%).

Фармакологічні властивості і використання. Відвар кори Верби прутовидної має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних хворобах, малярії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки (коли вони перевантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, ангіні, запальних процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день;

настій кори (1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці 4–5 разів на день;

порошок кори по 0,5–1 г на ніч.

Зовнішньо – настій для ванн (1 чайна ложка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 годин, проціджують) при гіпергідрозі;

міцний відвар кори для полоскань, промивання ран та ножних ванн.