Дводомна рослина родини вербових. Кущ або невелике дерево до 15 м заввишки. Гілки голі, жовтувато-оливкові або майже чорні, блискучі. Кора – без поволоки, на внутрішньому боці – біло-зелена або червонувата. Молоді гілочки, а також листки під час розпускання клейкі. Листки цілісні, чергові, шкірясті, голі, яйцевидно-ланцетні, довгозагострені, густозалозисто-пилчасті, 5–13 см завдовжки. Квітки одностатеві, в довгих, товстих, циліндричних сережках, що залишаються на рослині цілу зиму; приквіткові луски жовтаві. Плід – коробочка. Цвіте у червні– липні, значно пізніше розпускання листя і пізніше за інші види верб.
Поширення. Росте по всій території України (крім високогір'я Карпат і Криму) на болотах, вологих луках, у вологих лісах, по берегах річок.
Заготівля і зберігання. Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3–4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 33% .
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кора Верби гостролистої містить дубильні речовини (близько 12%), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5–3%).
Фармакологічні властивості і використання. Відвар кори Верби п’ятитичинкової має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних хворобах, малярії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки (коли вони перевантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, ангіні, запальних процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо – відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день;
настій кори (1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці 4–5 разів на день;
порошок кори по 0,5–1 г на ніч.
Зовнішньо – настій для ванн (1 чайна ложка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 годин, проціджують) при гіпергідрозі;
міцний відвар кори для полоскань, промивання ран та ножних ванн.