Вербозілля лучне - вербейник монетчатый
У мішаних лісах, чагарниках, на вологих луках і галявинах Європейської частини Росії часто можна побачити цю чудову рослину. Її п'ятипроменеві жовті квіти-зірочки яскраво світяться у траві. Вербозілля лучне — трав'янистий багаторічник, з повзучим стеблом, що вкорінюється у вузлах, завдовжки 20-60 см. Листки у нього супротивні, короткочерешкові, овально-округлі, цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, одиночні, розташовані у пазухах листків. Квітки та листки з буруватими крапчастими залозками. Цвіте рослина у червні-липні. Плід — кулеподібна коробочка з п'ятьма стулками. В Україні росте по всій території у вологих місцях — на луках, по берегах річок, у чагарниках, мішаних та листяних лісах.
Для приготування ліків використовують надземну частину рослини. Її заготовляють так само, як і траву вербозілля звичайного, за винятком того, що грубі стебла після висушування не відкидають.
Хімічний склад сировини обох видів рослини подібний. У вербозілля лучного дещо нижчий вміст вітаміну С у листках.
У народній медицині рослину застосовують так само, як і вербозілля звичайне.
Листя вербозілля лучного використовують як джерело фарби для домашнього фарбування вовни.
Як і вербозілля звичайне, вербозілля лучне не належить до добрих медоносів. Бджоли збирають з квітів рослини мед, але у незначній кількості.
Настій трави. 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Настоюють, приймають по 2 столові ложки 3-4 рази на день.
Настій трави (зовнішнє). 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу. Застосовують для полоскань при пліснявці (молочниці) і стоматиті. Ошпарену окропом траву загортають у марлю і використовують для припарок при лікуванні забитих місць і артритів.