Верес звичайний - вереск обыкновенный
Вічнозелений, сланкий, дуже галузистий кущик заввишки 30-70 см (рідко до 1 м). Листки супротивні, дрібні, сидячі, довгасті, розташовані тісно, подібно до черепиці. Квітки дрібні, бузково-рожеві, численні, на коротких квітконіжках, зібрані в однобокі прямі китиці завдовжки 12-18 см. Досить рідко трапляються рослини з лише білими квітками, так звані альбіноси. Плід — багатосім'яна коробочка. Верес утворює зарості на піщаних грунтах у соснових борах, найчастіше його можна побачити на вирубках, пустищах, згарищах, рідше на торф'яних болотах. Під час масового квітування рослини, у другій половині літа, пустища немов би охоплені фіолетово-бузковими язиками полум'я, настільки густо вкриває землю вересовий килим. У Росії верес росте переважно у лісостеповій зоні Європейської частини й у Західному Сибіру. В Україні зростає у соснових, рідше — дубово-соснових лісах, у горах, на узліссях, по вогких місцях, на полонинах, у лісових та північних лісостепових районах.
Як лікарський засіб верес звичайний застосовують тільки у народній медицині. З лікувальною метою збирають надземну частину рослини під час цвітіння і сушать у затінку на відкритому повітрі або на горищах. Зберігають готову сировину в сухому приміщенні.
Трава вересу містить дубильні речовини (близько 7 мг%), глікозиди, флавоноїди, сапоніни, алкалоїд ерикодинін, смоли, камеді, органічні кислоти, мікро- та макроелементи.
Препарати рослини мають потогінні, сечогінні, в'яжучі, протизапальні та бактерицидні властивості, стимулюють видільну функцію шлункових залоз. Народні цілителі використовують їх і як седативний (заспокійливий засіб). Водний настій вересу вживають при урологічних захворюваннях (сечокам'яній хворобі, гострому і хронічному пієлонефриті, циститі, простатиті), для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів. Відвари з рослини допомагають при подагрі, артритах, ревматизмі та нервових розладах. Зовнішньо їх застосовують при ревматизмі, рахіті, екземі, алергії та як засіб для лікування забитих місць і загоєння ран.
З вересовим медом пов'язано багато народних легенд. Проте, незважаючи на досить високу медову продуктивність рослини (300 кг і більше з 1 гектара), вересовий мед має невисоку якість. Він темно-жовтий, з коричневим відтінком, в'яжучий, гіркуватий і не придатний для зимівлі бджіл.
Чай з вересу. 2 чайні ложки сировини заварюють як чай у 400 мл окропу. Випивають протягом дня малими ковтками.
Відвар трави. 1 столова ложка сировини на 300 мл окропу. Приймають по 1/2 склянки тричі на день.
Відвар трави (зовнішнє). 1 столова ложка сировини на 300 мл окропу. Використовують для примочок та ванн.