Вероніка лікарська - вероника лекарственная
На луках з кислим торф'янистим грунтом, на узліссях лісів, переважно соснових, часто можна побачити вероніку лікарську. Це низькорослий багаторічник, 10-35 см заввишки, з повзучим, опушеним стеблом. Квітки рослини світло-фіолетові чи блакитні, у рідких китицях, розташованих у пазухах листків. Цвітіння тривале, з червня по вересень. Вероніка лікарська широко розповсюджена в Європейській частині Росії. В Україні росте у мішаних та соснових лісах, на узліссях, галявинах, вирубках у Лісостепу, на Поліссі, зрідка — на півночі степової зони.
З лікувальною метою використовують надземну частину рослини, зібрану під час квітування. Сушать зібрану сировину під укриттям на повітрі або у добре вентильованому приміщенні.
Хімічний склад рослини близький до складу вероніки дібровної, в її надземній частині містяться глікозиди, сапоніни, ефірна олія, органічні кислоти, вітамін С (до 230 мг%) та інші речовини.
Раніше вероніку лікарську широко застосовували у науковій медицині, зараз — лише у народній. Вона відома як відхаркувальний, знеболювальний, кровоспинний засіб, добре загоює рани. Настої трави поліпшують апетит, допомагають при проносах, хворобах печінки, безсонні, ревматизмі та у клімактеричному періоді. Ефективне зовнішнє застосування настоїв і відварів надземної частини рослини при фурункульозі та різних шкірних захворюваннях. Раніше настої вероніки застосовували при туберкульозі легень, цукровому діабеті та деяких злоякісних новоутвореннях.
У Західній Європі, зокрема у Франції, трава рослини — незамінний компонент лікарських чайних сумішей. Вероніка лікарська не містить токсичних речовин, протипоказань до її застосування немає.
Бджоли полюбляють відвідувати квіти рослини. З 1 гектара квітучих заростей вони збирають до 200 кг чудового меду.
Інші види цього роду (вероніка колосиста, довголиста, плющолиста) мають подібні лікарські та медоносні властивості.
Настій трави. 10 г сировини на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., віджимають. Приймають по 1/2 склянки 3 рази на день за годину до їди.
Настій трави (зовнішнє). 20 г сировини на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Для місцевих ванн і обмивань при вуграх, грибкових захворюваннях шкіри.
Відвар трави (зовнішнє). 20 г сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані протягом 15-20 хв., -проціджують. Використовують для обмивань і місцевих ванн при шкірних хворобах.ф