Волошка лучна - василёк луговой
При побіжному погляді схожість цієї рослини з волошкою синьою не очевидна. Та якщо придивитися уважніше — можна знайти багато спільних ознак.
Лучна волошка — рослина з грубим розгалуженим ребристо-борозенчастим стеблом 30-80 см заввишки. Листки ланцетні чи еліптично-ланцетні, цілісні чи перистолопатеві. Квітки малиново-бузкові, в одиночних кошиках на кінцях стебла та гілок. Обгортка завширшки 10-15 см. Придатки листочків обгортки світло-бурі, плівчасті, «лускаті». Рослина цвіте з червня до вересня. Плід — сім'янка. Звичайна мешканка середньої смуги Росії, росте на луках, узліссях, лісових галявинах, серед чагарників, у південній частині трапляється рідше. В Україні зростає по всій території у подібних місцях. Інколи можна натрапити на різновид цієї волошки з незвичайними квітками: крайні — білі, а серединні — червоні.
Рослина має лікарські властивості, проте, на відміну від волошки синьої, її застосовують у дещо інших випадках і лише у народній медицині. Використовують траву або окремо квіткові кошики, які заготовляють у період квітування.
У рослині містяться дубильні речовини, ксантоглікозид центаурин; у листках — до 120 мг% аскорбінової кислоти (вітаміну С).
Препарати лучної волошки мають жовчогінні, сечогінні, протизапальні та знеболювальні властивості. Настій трави народні цілителі рекомендують при серцевих недугах, головних і шлункових болях, жовтяниці, водянці, затримці менструацій. Зовнішньо застосовують настій квіткових кошиків при ревматизмі. Корисні ванни з цього настою для купання дітей при діатезі (золотусі); його використовують для обмивання шкірного покриву при екземі. Розпарену траву прикладають до больових точок на тілі, при розтягах м'язів та сухожилків.
Як медоносна рослина волошка лучна більш щедра, ніж її синя сестричка. Медова продуктивність досягає 240 кг з 1 гектара заростей. Мед приємний на смак і досить високої якості.
Настій трави. 2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
Припарки з трави (зовнішнє). Свіжу траву обливають окропом, загортають у марлю і прикладають до уражених ділянок, тримають до вистигання. Процедуру повторюють декілька разів на день.