Обережно ОТРУТА!
Середина весни. Квітень. Майже усюди розтанув сніг, на пагорбках навіть просохло, тільки подекуди у виярках та у тіні крислатих ялин ще біліють невеличкі острівці. Якщо причаїтися ненадовго, то можна почути безперервне шарудіння: крізь купи минулорічного листя пробиваються гострі шильця молодої трави. Днини стоять світлі, вранці у низинах стеляться тумани. Ліс прозорий, видно далеко, адже листя на кущах і деревах ще не розпустилося. Набирає сили весна.
На схилі балки, поруч з кущами ліщини, око вловило квітучу рослину. Щось цвіте? У цей час, коли ще навіть листя немає? Підійдемо ближче. Справді, невисокий квітучий кущ, на голих гілочках ніжні, ароматні, бузкові квітки. Перше бажання — зірвати, принести додому, показати усім цей незвичайний первоцвіт. Проте надламана гілка ніяк не хоче ламатися, пружинить, мочалиться — кора рослини нагадує за міцністю липове лико, з якого раніше, а інколи й зараз роблять мочалки для лазні. Та не варто ламати рослину. Безперечно, вона — дуже гарна, але якщо навіть і вдалося відламати, «відкрутити» гілочку, потрібно обов'язково помити руки з милом. Бо усі частини цієї рослини отруйні.
Настав час представити незнайомку: це вовчі ягоди звичайні. У народі за свою особливість важко ламатися вони отримали назву «вовче лико» — ніби це лико тільки вовкам дерти, а не людям. Інші любителі весняних букетів, щоб усе ж таки відірвати гілку від стовбура, користуються зубами. Це небезпечно! У роті й на губах після такої спроби залишаються болючі виразки, які ще довго не гоїтимуться.
Потрібно пам'ятати, що рослина дуже отруйна, тому будь-яке застосування препаратів з неї повинно бути узгоджене з лікарем - фітотерапевтом.
Та й навіщо безжально ламати вовче лико, адже кущик може принести радість не тільки вам, а й іншим любителям лісових прогулянок і походів. Запам'ятавши місця, де росте рослина, можна милуватися нею щороку. Дуже гарні вовчі ягоди й наприкінці літа, коли на гілках куща поруч зі смарагдовим листям з'являються яскраво-червоні плоди (вчені їх називають кістянками — у них справді велика кісточка). Не спокусіться ягодами! Так само, як й усі частини рослини, вони отруйні.
Не так часто на вовче лико тепер можна натрапити у лісі, досить рідко його можна побачити і в Підмосков'ї. Родичі цієї рослини зростають на Уралі, у Сибіру, на Камчатці, трапляються вони і на Кавказі. Деякі з них занесені до Червоної книги. В Україні вовчі ягоди звичайні поодиноко ростуть на Поліссі, у Карпатах, правобережній лісостеповій зоні, дуже рідко — у лівобережній — у листяних і мішаних лісах. Потребують охорони. Лікарські властивості вовчих ягід використовують у народній медицині. Отже, це ще й корисна рослина. Тому, побачивши її під час квітування чи з яскравими плодами, не поспішайте рвати. Рослина значно краще виглядає у природних умовах, ніж у будь-якій, навіть найвишуканішій вазі.