Дерево родини в'язових заввишки 15–30 м. Має товстий стовбур, вкритий буро-коричневою корою. Крона широкоциліндрична, вгорі заокруглена; гілки спрямовані вгору під гострим кутом. Молоді пагони опушені, блискучі, червонувато-бурі. Листки чергові, дворядні, цілісні, яйцевидні або овальні, з нерівнобоко-серцевидною основою, пилчасті; зверху голі, зісподу – опушені. Квітки двостатеві, неправильні, з простою дзвониковидною коричнюватою 8-лопатевою оцвітиною, у густих бічних пучках. Плід – крилатка, з густовійчастим краєм крила. Цвіте у квітні – червні.
Поширення. Росте розсіяно по всій території України в широколистяних лісах.
Сировина. Використовують кору, заготовлену навесні, і листя.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листки містять азотисті (15,9%) і безазотисті (43,9%) речовини, сирий жир (2,9%), сиру клітковину (8,6%), каротин (285,8 мг %), аскорбінову кислоту (225 мг %) тощо; в корі є дубильні речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Рослина має кровоспинні й протизапальні властивості. В народній медицині відвар кори всередину вживають при водянці, хронічному ревматизмі, як протипростудний засіб; зовнішньо – як протизапальний засіб. Настій листя використовували при білях.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо – відвар кори (20 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3–4 рази на день;
суміш кори в'яза і верби козячої, бруньок берези бородавчастої у співвідношенні 1:1:1 готують як відвар (4 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) і п'ють по 1 столовій ложці тричі на день при гарячці.
Зовнішньо–відвар кори (20:200) для примочок при опіках.