Відкасник безстеблий - колючник бесстебельный

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла поодинокі, здебільшого вкорочені й непомітні. Листка зібрані в прикореневій розетці, жорсткі, по краях вкриті колючками, перисторозсічені або перистороздільні. Квітки жовтуваті, у великих (7–12 см у діаметрі) кошиках. Плід – сім'янка. Цвіте у серпні – вересні.

Поширення. Росте на гірських луках у субальпійському та альпійському поясах Карпат. Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують заготовлені восени корені. Їх миють, розрізують на куски (товсті розщеплюють) і висушують на відкритому повітрі або в протоплених приміщеннях. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Корінь відкасника містить дубильні й смолисті речовини, інулін (12–18%), барвники, ефірну олію (1–2%) та цукор.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати відкасника безстеблого використовують як відхаркувальний, проносний, потогінний та сечогінний засіб при ниркових набряках, затримці менструацій, при простудних захворюваннях сечових органів та нирок, при катарах легень. Використовують їх як засіб, що збуджує апетит. Ефірна олія діє бактерицидно. Настій порошку кореня Відкастник безстеблий на вині виганяє солітера. Відваром підвищеної міцності обмивають рани, які погано гояться, лікують лишаї та інші хвороби шкіри.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – 250 мл відвару (15–30 г сировини на 500 мл окропу) випивають протягом дня невеликими порціями.

Зовнішньо – відвар (50 г на 500 мл окропу) для промивань і примочок.