Однорічна трав'яниста рослина родини тонконогових (злакових). Стебло (соломина) прямостояче, 30—135 см заввишки, з добре виявленими вузлами і порожнистими меживузлями, галузиться в нижній частині — вузлі кущіння. Листки чергові, складаються з лінійної пластинки і довгої трубчастої піхви, на межі яких є плівчастий язичок. Колос довгастий, чотиригранний або шестигранний, складається з одноквіткових колосків, що сидять по три на кожному виступі колосового стрижня; нижні квіткові луски з довгими остюками. Плід — зернівка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Ячмінь звичайний культивують по всій території України як фуражну і продовольчу рослину.
Сировина. З лікувальною метою використовують зерно.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Зернівки ячменю містять білки (15,8%), вуглеводи (до 76%), жир (до 3,5%), клітковину (до 9,6%), ферменти, вітаміни (групи В, D, Е), каротин, зольні речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати з ячменю звичайного (відвар зернівок або настій ячмінного солоду) мають пом'якшувальні, обволікаючі й протизапальні властивості й показані при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сильному кашлі. Настій ячмінного солоду, крім того, вживають як «кровоочисний» засіб при висипах на шкірі, псоріазі, екземі, фурункульозі тощо. Ячмінні каші й супи корисно вживати людям з надмірною масою тіла. Ванни з ячмінного солоду ефективні при обширних запальних ураженнях шкіри. Щоб одержати ячмінний солод, зерно ячменю пророщують, сушать і розмелюють на борошно.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — відвар (20 г зерна настоюють 5 годин на склянці холодної води, варять 10 хвилин, проціджують) по 1 столовій ложці 4—6 раз на день;
настій (2 столові ложки солодового борошна настоюють 4 години на 1 л окропу) по півсклянки 4—6 раз на день, підсолоджуючи цукром або медом.
Зовнішньо — 1500 г ячмінного солоду заливають 3 л окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують і одержаний настій додають до повної ванни (для литячої ванни беруть 500 г солоду).