Видатний російський фенолог Д. Зуєв називав цю рослину кипарисом півночі. Справді, оскільки у середній смузі Росії кипарисів немає — їхню роль виконує ялівець. Зазвичай це стрункий вічнозелений кущ заввишки 2-6 м, рідше — дерево до 10 м. Інколи трапляються сланкі форми рослини. Росте, як правило, у підліску хвойних, частіше соснових, і мішаних лісів. Коренева система в ялівцю розгалужена й глибока. Листки — попарно супротивні, голкоподібні, рідше лускоподібні. Рослина дводомна — є жіночі й чоловічі особини. Як в усіх голонасінних рослин, плоди в ялівцю — шишки, але зовні вони дуже нагадують ягоди, тому їх так і називають — шишкоягоди, або ялівцеві ягоди. Дозрівають плоди на 2-3-й рік, причому навесні вони зелені, а до осені стають темно-бордовими чи синьо-чорними, з сизою восковою паволокою. Плоди рослини охоче поїдають птахи і тварини, які й поширюють насіння. В Україні ялівець звичайний росте у Карпатах та на Поліссі. Його культивують у садах і парках, на присадибних ділянках як декоративну рослину.
Ялівець — «мафусаїл» серед хвойних, живе до 500-1000 років. Світлолюбний, не терпить забрудненого повітря, водночас чудово очищує і знешкоджує його, виділяючи фітонциди (леткі бактерицидні речовини).
Люди давно помітили лікарські та харчові властивості рослини. Для приготування ліків використовують шишкоягоди ялівцю, які заготовляють восени. Зазвичай під кущем розстилають яку-небудь тканину й обтрушують на неї дозрілі ягоди. Сушать їх при температурі не вище 30 °С. Ялівець належить до Фармакопеї, сушені шишкоягоди відпускають в аптеках.
Плоди рослини містять складну ефірну олію, органічні кислоти, цукри (до 40%), вітамін С (до 250 мг%), дубильні речовини, солі калію.
Препарати плодів ялівцю збільшують сечовиділення і дезінфікують сечовивідні шляхи, стимулюють виділення шлункового соку і жовчі, збуджують перистальтику кишечнику, мають відхаркувальні властивості. Інколи їх використовують як протизапальний і болезаспокійливий засіб. Особливо ефективне застосування препаратів ялівцю при набряках, які спричинені нирковою недостатністю і порушеннями кровообігу, циститах, сечокам'яній і жовчнокам'яній хворобах. Настої плодів допомагають при захворюваннях органів дихання — ларингітах, трахеїтах, бронхітах. Відвар сушених ягід використовують для лікування ревматизму, різних артритів та подагри. У цих випадках його зазвичай застосовують у вигляді ванн. Ефект можна посилити, якщо після ванни ще й розтерти хворі місця спиртовою настойкою плодів. Шишкоягоди входять до складу багатьох лікарських сечогінних чаїв.
Препарати ялівцю протипоказані при гострих запальних захворюваннях нирок і вагітності.
Доречно згадати й пряно-смакові властивості плодів рослини. Страви з дичини, м'яса, особливо жирної свинини та баранини, стануть більш ароматними, якщо у процесі приготування додати до них декілька ягід ялівцю. У деяких країнах їх кладуть у квашену капусту — плоди пригнічують небажані гнилісні процеси і надають готовому продукту легкого смолистого аромату. Знаменитий джин отримують шляхом переганяння ялівцевої настойки.
У декоративній дендрології ялівець висаджують для створення бордюрів і живих огорож.
Ефірні олії плодів використовують у парфумерії.
Настій плодів. 1 столова ложка сухих плодів на 200 мл окропу, настоюють 15 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день після їди.
Настойка плодів. Плоди настоюють на 70%-ному спирті у співвідношенні 1,5:10. Приймають по 10-15 крапель 3 рази на день.
Ванни з відваром плодів. 100-200 г сухих плодів відварюють протягом 10 хв., проціджують і додають відвар у ванну. При подагрі, ревматизмі та екземі.
УВАГА, НЕБЕЗПЕКА!