Багаторічна трав'яниста рослина родини рутових. Стебла прямостоячі, прості, 30—100 (120) см заввишки, вгорі опушені і густо вкриті чорнувато-пурпуровими крапчастими залозками, внизу голі або майже голі. Листки чергові, непарноперисті; листочки (їх 7—9) шкірясті, опушені, видовженоеліптичні, 3—7,5 см завдовжки і 1,2—3,5 см завширшки, загострені, по краю дрібнохрящувато-пилчасті. Квітки великі, двостатеві, неправильні, у верхівковому китицевидному суцвітті; чашечка п'ятироздільна, залозисто-опушена; пелюстки (їх 5) ланцетні або еліптичні, при основі звуженні в нігтик, неоднакові за розміром і формою, білувато-рожеві або пурпурові, з темнішими, червонуватими або фіолетовими жилками; стовпчик залозисто-волосистий. Плід — коробочка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Ясенець білий росте в світлих дубових та букових лісах, серед чагарників на південному заході Лісостепу та на Прикарпатті (південно-східна частина).
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Dictamni albi) і коріння ясенця (Radix Dictamni albi). Траву заготовляють під час цвітіння рослини, корені — восени, після дозрівання плодів. Збирати траву треба в гумових рукавицях, бо доторкання рослини до відкритих ділянок тіла спричинює дерматит (алергічна реакція настає через 10—15 годин), а в тяжчих випадках — опіки у вигляді водянистих пухирців. Перша допомога у випадку, якщо контакт відкритих ділянок тіла з ясенцем відбувся,— обмити водою уражені ділянки тіла в найближчі 30—40 хвилин після зіткнення з рослиною. Зібрану сировину розстилають тонким шаром на папері чи тканині й сушать у затінку на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 35°. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому приміщенні. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди (диктамнін, фагарин), диктамнолактон, гіркі речовини, сапоніни, фурокумарини та ефірну олію.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати ясенця підвищують діурез, заспокійливо діють на центральну нервову систему, виявляють еменагогічну, діафоретичну і глистогінну дію. Вони вважаються ефективним засобом для лікування циститів, пієлітів, нирковокам'яної хвороби і ревматизму, у випадку альго-олігоменореї, при епілепсії та істерії. Чай з трави ясенця (1 чайна ложка сировини на день) вживають при гарячкових станах (температурознижуючий ефект), а настойку з коріння — при гіпертонії. При зовнішьому застосуванні препарати ясенця є ефективним засобом при екземах, лишаях, розширенні вен, гніздовій плішивості та облисінні.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій трави (1 чайну ложку сировини заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по півсклянки 2 рази на день (зранку і ввечері);
відвар коріння (1 чайну ложку сировини варять 5 хвилин в 400 мл окропу, охолоджують, проціджують) по півсклянки 3 рази на день до їди;
настойку коріння (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 40—50 крапель 3 рази на день.
Зовнішньо — компреси, примочки тощо з відвару коріння (готують, як у попередньому прописі).