Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, 30—100 см заввишки, голе, фіолетово-пурпурове, чотиригранне, вгорі розгалужене, з нечисленними спрямованими вгору гілками. Листки супротивні; прикореневі й нижні стеблові — черешкові, трикутно-серцевидні, великозарубчасті, зісподу сірувато-опушені; верхні — сидячі, яйцевидно-ланцетні, розсіяно опушені або майже голі. Квітки неправильні, брудно-рожеві, зібрані в 10— 16-квіткові кільця. Плід — з чотирьох горішків. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте по всій території України (крім гірських районів та Північного Полісся) на лісових галявинах, узліссях, степових схилах.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, аскорбінову кислоту, ефірну олію, мікро- й макроелементи (залізо, магній, цинк, мідь, марганець, нікель, титан). У кореневих бульбах є сапоніни.
Фармакологічні властивості і використання. Експериментально доведено, що настій трави 3алізняка бульбистого викликає значне звуження судин. Токсичної дії рослини не виявлено. Як свідчить М.І. Соломченко на підставі клінічних спостережень, при тривалому вживанні настою залізняка хворими на хронічний гастрит у них нормалізується кислотність шлункового соку (при секреторній недостатності кислотність соку підвищується, а підвищена кислотність знижується), зникають згага і біль. У народній медицині рослину використовують при бронхітах, запаленні й туберкульозі легень, недокрів'ї, набряках і водянці, геморої й малярії та при судомі у дітей.