Ця рослина дуже нагадує білу глуху кропиву, тільки квіти іншого кольору. Раніше вона належала до роду Кропива, але потім її виділили в окремий рід. Звичайно, це вже ботанічні тонкощі.
Зеленчук жовтий — рідкоопушена багаторічна трав'яниста рослина 15-40 см заввишки. Стебла у неї висхідні, інколи розгалужені, червонуваті біля основи. Листки прості, супротивні, черешкові, яйцеподібні, з країв двозубчасті, часто зі сріблясто-білими плямами, ніби їх забризкали вапном чи крейдою. Квітки неправильні (двогубі), зібрані у шестиквіткові кільчасті суцвіття. Цвітуть у травні-червні. Плід — з чотирьох горішків. Росте зеленчук жовтий зазвичай у листяних лісах, трапляється в заростях чагарників. В Україні зростає у подібних місцях по всій території, крім степової зони та Криму.
Рослину застосовують як лікарський засіб винятково у народній медицині. Для приготування препаратів збирають надземну частину у період цвітіння. Зрізають верхівки стебел разом з квітками. Сировину сушать під
укриттям на відкритому повітрі чи у добре вентильованому приміщенні.
Хімічний склад зеленчуку майже не винчении. Відомо, що росліша містить водорозчинні сполуки кремнію.
Народні цілителі використовують сечогінні та протизапальні властивості зеленчуку і застосовують настій трави при гломерулонефритах, пієлонефритах, гострих та хронічних циститах, уретритах, аденомі передміхурової залози. Цей засіб призначають людям похилого віку при нетриманні сечі внаслідок зниження тонусу сфінктерів сечового міхура.
У поєднанні з іншими травами (звіробоєм, материнкою, ромашкою та ін.) квітки зеленчуку входять до складу зборів для лікування гострого і хронічного гломерулонефритів.
Усі губоцвіті щедро пригощають бджіл нектаром. Зеленчук жовтий — не виняток. Медова продуктивність заростей цієї рослини досягає 60 кг з 1 гектара.
Настій трави. 1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. П'ють теплим по 2-3 склянки на день маленькими ковтками.