Жимолость їстівна - жимолость съедобная
Жителі Східного Сибіру й Далекого Сходу добре знають і цінують цю рослину. Дуже віддалено вона нагадує буяхи, але плоди більші і, мабуть, смачніші.
Жимолость їстівна — листопадний кущ заввишки 0,8-1,5 м, з бурою чи жовтавою корою. На старих гілках вона відшаровується вузькими поздовжніми смужками. Молоді нагони — червоно-фіолетові, опушені, дещо пониклі. Листки прості, короткочерешкові, шкірясті, овально-еліптичні, завдовжки 1,5-6 см й завширшки 0,6-0,8 см. Молоді листки опушені. У першій половині літа вони жовтувато-зелені, потім зелені, з голубуватим нальотом зісподу. Квітки жовті, правильні, у двоквіткових суцвіттях. Цвітуть у другій половині травня — червні, до повного розпускання листків.
Плід — соковита, темно-блакитна, округла чи довгаста з сизою восковою паволокою ягода завдовжки 1,2-3,3 см і завширшки — 0,6-1,4 см. М'якоть червоно-фіолетова, ароматна, кисло-солодка, інколи з ледь помітною гіркуватістю. Поширена жимолость у лісах, заростях чагарників, на кам'янистих розсипах від Байкалу до Курильських островів. В Україні вирощується як декоративна рослина.
Ягоди жимолості мають цілющі властивості, але використовують їх тільки у народній медицині. Вони містять цукри (фруктозу, глюкозу, сахарозу, галактозу) (3-13%), вітамін \ С (20-50 мг%), вітамін Р (400-1500 мг%), катехіни, антоціани, каротиноїди, вітаміни групи В (В1 - 2,8-3,8 мг%; В2 - 2,5-3,8 мг%), | пектинові речовини (1,1-1,6%), макро- і мікроелементи.
Свіжі плоди жимолості стимулюють виділення шлункового соку, поліпшують апетит, мають протицинготні й протидіабетичні властивості. Народні цілителі лікують ягодами гіпертонічну хворобу, захворювання серця, недокрів'я, ожиріння і малярію. Використовують їх при хронічних проносах і запорах, як сечогінний, а також загальнозміцнювальний засіб. Корисні плоди жимолості при захворюваннях печінки. Крім того, вони виявляють бактерицидну дію і збільшують еластичність стінок кровоносних судин.
Ягоди вживають свіжими, перетирають з цукром як чорну смородину, готують варення, желе, роблять соки. Вино з жимолості має насичений червоно-рубіновий колір і пікантний терпкий смак. Для тривалого зберігання плоди засипають цукром, а потім готують з них киселі, морси та начинку для пирогів.
Подекуди жимолость їстівну введено в культуру. Рослина невибаглива, росте навіть на бідних грунтах. Любить зволожені місця, зимостійка і мало страждає від шкідників та хвороб. Врожай з кожного куща — до 2 кг, ніби й небагато, а скільки користі! Розмножується жимолость насінням, горизонтальними відсадками, зеленими і нездерев'янілими живцями. Живе кущ 80-90 років. Беручи до уваги харчову та вітамінну цінність жимолості, вона — перспективний і корисний об'єкт любительського садівництва.