Деякі рослини часто потрапляють нам на очі, але як вони називаються, чим цікаві, знають небагато людей. Саме до таких поширених рослин належить живокіст лікарський.
Це трав'янистий багаторічник заввишки до 1 м. Кореневище коротке, товсте, з м'ясистим чорно-бурим коренем. Стебло рослини густо опушене шорсткими волосками. Листки чергові, ланцетні чи серцеподібні; нижні — на черешках, верхні — сидячі. Квітки фіолетові чи брудно-пурпурні, трубчасто-дзвоникуваті, у небагатоквіткових пониклих завійках, які формують волотисте суцвіття. Цвітуть у червні-липні. Живокіст трапляється майже повсюдно у лісовій і лісостеповій зонах Європейської частини Росії й у Сибіру, частіше на вологих місцях. В Україні росте по всій території на вологих луках, у вільшняках, по берегах річок.
Для лікарського використання восени збирають корені живокосту, очищують їх від землі, ріжуть на шматки завдовжки 15-20 см і миють у холодній воді. Після цього корені розщеплюють уздовж, знову промивають і сушать під укриттям на відкритому повітрі, у добре провітрюваних приміщеннях або у сушарці при температурі 30-40 °С. Корені потрібно сушити швидко — при повільному висушуванні вони буріють і втрачають лікарські властивості.
Досліджено хімічний склад лікарської сировини рослини. У корінні містяться алкалоїди, органічні кислоти, дубильні та слизисті речовини, аспарагінова кислота, крохмаль, цукри, ефірні олії та інші сполуки.
Відвари і настої коренів живокосту виявляють протизапальну та обволікаючу дію, прискорюють загоєння ран, трофічних виразок, допомагають при різних ураженнях шкіри. Існують дані про протипухлинну дію рослини. У минулому наукова медицина використовувала препарати живокосту при шлунково-кишкових розладах та як пом'якшувальний засіб при кашлі. Народні цілителі застосовують відвари, настої та свіжий сік з коріння при лікуванні переломів кісток, ран, запальних процесів шлунково-кишкового тракту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки; вони також допомагають при захворюваннях дихальних органів.
У Сибіру коріння рослини додають у салати й овочеві супи — виходить досить смачно!
Бджолярі високо цінують живокіст як джерело нектару і пилку. Залежно від місця зростання медова продуктивність рослини коливається в межах від 180 до 400 кг з 1 гектара. Інші види живокосту (шорсткий, кавказький,
донський) також часто трапляються в Європейській частині Росії. В Україні як занесені рослини зростають живокіст кавказький (5. caucasicum — у Криму та парках Києва), шорсткий (S. asperum — у Київській та Полтавській областях). Вони мають ті ж цілющі властивості й теж добрі медоноси.
Настій коренів. 2 чайні ложки сировини на 300 м.т холодної кип'яченої води. Настоюють 8 год., проціджують. Отриманий настій зливають в окрему посудину, сировину вдруге заливають 200 мл окропу, настоюють 10 хв., проціджують. Обидві порції настою змішують. Приймають по 0,5 л на день малими ковтками.
Відвар коренів. 10 г подрібнених коренів на 200 мл окропу. Відварюють на водяній бані 15 хв., проціджують, віджимають, доводять кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 десертній ложці через 2 год.
Відвар коренів (зовнішнє). 10 г подрібнених коренів на 200 мл окропу. Відварюють на водяній бані 15 хв., проціджують, віджимають, доводять кип'яченою водою до початкового об'єму. Використовують для примочок, полоскань, промивань і ванн.
Існують суперечливі дані щодо отруйності коренів рослини, тому їх використання потребує обережності.