Жовтець повзучий - лютик ползучий
Різні види жовтню, а їх у середній смузі Європейської частини Росії понад ЗО, отруйні для тварин та людини, якщо самі рослини чи препарати з них приймати внутрішньо." Тому, внаслідок високої токсичності, у науковій медицині препарати з жовтцю не застосовують, але зате їх часто використовують у народній, китайській та тибетській медицині, а також у гомеопатії. Зазвичай препарати рослини призначають як зовнішній подразливий чи відволікальний засіб. Вважають, що при висушуванні жовтець частково втрачає свою токсичність.
У цьому нарисі ми розповімо про жовтець повзучий, який широко розповсюджений у середній смузі Росії та Сибіру. Це багаторічна трав'яниста рослина заввишки 15-70 см, з висхідним стеблом. Біля основи стебла розташовані довгі повзучі надземні пагони (звідси походить видовий епітет), які вкорінюються у вузлах. Листки рослини, за винятком верхніх, черешкові, тричі- або двічіперисторозсі-чені, з тричірозділеними на гострозубі частки сегментами. Квітки правильні, двостатеві, п'ятипелюсткові, блискучі, жовті, досить великі — до 12-16 мм. Цвітуть у травні-червні. Плід - збірна сім'янка.
Росте жовтець повзучий зазвичай на вологих луках, болотах, берегах рік та озер, інколи утворює суцільні килимові зарості. Зростає у державах Прибалтики, Росії, Білорусії, Україні (на вологих місцях по всій території, крім Полинового степу).
З лікарською мстою збирають надземну частину рослини під час цвітіння. У ній містяться алкалоїди (0,1%), дубильні речовини, кумарини, флавоноїди, сапоніни, вітамін С та інші органічні сполуки.
Через високу токсичність рослину використовують тільки зовнішньо. Застосовують з лікарською метою свіжу розім'яту траву жовтцю як ранозагоювальний, наривний та бактерицидний засіб. У тибетській медицині рослину використовують при головному болю (компреси), водянці, набряках та деяких гінекологічних захворюваннях.
Сік зі свіжої рослини чи кашку зі свіжих листків прикладають до бородавок, лікують ними коросту. Компреси зі свіжої трави використовують при міозитах і пухлинах, а також при ревматизмі, подагрі, радикулітах, остеохондрозі та артритах. Застосовують траву з обережністю: при її тривалому контакті зі шкірою можливі опіки з утворенням пухирів. У народній медицині Східного Сибіру настій трави жовтцю раніше призначали при мікозах шкіри у вигляді обмивань уражених ділянок тіла.
Щоб зменшити неприємне враження від отруйних властивостей жовтцю, можна додати, що він дає до 10-12 кг меду з 1 гектара заростей. Небагато, але якщо врахувати його чисельність... До того ж бджоли повертаються у вулик з багатим обніжжям (яскраво-жовтим пилком жовтцю) — важливим білковим кормом.