Жовтий осот городній - осот огородный

Однорічна трав'яниста рослина ро­дини айстрових (складноцвітих). Рослина при пораненні виділяє молочно-білий сік. Стебло прямо­стояче, порожнисте, гладеньке, 40—120 см заввишки. Листки чергові, матові, голі, струговидно-перисто-надрізані або нерівномірно-колючозубчасті; нижні — че­решкові, серединні й верхні — з стеблообгортною серцевидною ос­новою і гострими вушками. Ко­шики — в розгалуженому суцвіт­ті, на потовщених ніжках. Квітки язичкові, жовті, рідше — бліді, з червоними смужками на відгині. Плід — сім'янка. Цвіте з червня по жовтень.

Поширення. Росте як бур'ян на го­родах, по засмічених місцях май­же по всій території України.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння осоту.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад вивчено ще недо­статньо. Відомо, що рослина містить дубильні речовини, каро­тин і каучук.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина виявляє се­чогінні, жовчогінні, легкі послаб­люючі, молокогінні, кровоспинні та протизапальні властивості. В народній медицині настій трави приймають при простудах, жовтя­ниці, кровохарканні, болях у сечо­вому міхурі (зокрема, при ка­менях), проти глистів та як засіб, що підсилює процес молокоутворення у матерів-годувальниць. Свіжий молочний сік рослини ви­користовували для лікування хво­роб печінки, а всю рослину — для лікування подагри. Свіже потовчене листя прикладають до ран, які кровоточать. До ліку­вально-профілактичного харчово­го раціону включають салати з молодого листя рослини.