Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі або висхідні, переважно прості, 30—60 см заввишки. Прикореневі та нижні стеблові листки яйцевидні або еліптичні, тупі, по краю пилчасті, до основи звужені в крилаті черешки; серединні та верхні стеблові листки еліптичні або овальні, сидячі. Квітки — в кошиках, що утворюють волотевидне або китицевидне суцвіття; зовнішні квітки в кошику язичкові, маточкові, жовті; серединні — трубчасто-лійковидні, двостатеві, жовті. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні.
Поширення. Росте на узліссях, у лісах, по чагарниках, кам'янистих відслоненнях по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Solidaginis virga-ureae), зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки рослини 25—30 см завдовжки. З незрізаної частини рослини збирають листя. Сушать під наметом або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини виходить 25%. Зберігають у сухому місці.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить сапоніни, флавоноїди (астрагалін, кверцитрин, рутин), слизові, гіркі й дубильні речовини, смолу, органічні кислоти, ефірну олію, каротин, нікотинову й аскорбінову кислоти.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати 3олотушника звичайного мають сечогінні, жовчогінні, в'яжучі, антибактеріальні та протизапальні властивості, запобігають надмірній ламкості капілярів. Їх використовують при пієліті, ниркових каменях і піску, пієлонефриті, подагрі й поліартриті, при розладах сечовиділення у людей похилого віку (мимовільне сечовипускання або затримка сечі), при жовчнокам'яній хворобі, жовтяниці та хронічних запаленнях нирок і сечового міхура, при набряках, діареї, гематурії, бронхіальній астмі й туберкульозі легень. При захворюванні нирок і сечовивідних шляхів 3олотушник звичайний часто використовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами, які мають сечогінні та дезинфікуючі властивості. Зовнішньо Золотушник звичайний використовують як ранозагоювальний засіб.