Невеликий (60—180 см заввишки), коротко-сірувато-притиснуто-опушений кущ родини бобових. Пагони прямостоячі, прутоподібні, мало облистнені. Листки чергові, черешкові, трійчасті; листочки еліптично-ланцетні, цілокраї, зісподу сріблясто-сірі. Квітки двостатеві, неправильні, розміщені по (1) 3—5 у пазухах листків і зібрані в багатоквіткові безлисті колосоподібні суцвіття; віночок метеликовий, роздільнопелюстковий, золотаво-жовтий. Плід — довгасто-лінійний притиснуто-волосистий біб. Цвіте у травні—липні.
Поширення. Зіновать руська росте по всій території України, крім високогір'я і полинового Степу, на степових і кам'янистих схилах.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву (трав'янисті верхівки пагонів), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди (головним є цитизин).
Фармакологічні властивості і використання. Алкалоїд цитизин зумовлює рефлекторне збудження дихального центру, стимулює судиноруховий центр, симпатичні ганглії й надниркові залози, що призводить до підвищення артеріального тиску. У народній медицині настій трави п'ють при туберкульозі легень, жовтяниці, болях у ділянці серця і попереку, при головних болях.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 чайну ложку сировини настоюють 1 годину в 700 мл холодної кип'яченої води, проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди.
Зіновать руська — отруйна рослина. Передозування небезпечне!